Що насправді відбувається в організмі під час 36-годинного голодування з погляду науки

Ролик, який останнім часом активно розходиться мережею, обіцяє показати покроково, що відбувається всередині тіла людини, яка не їла 36 годин. Симуляцію підготував YouTube-канал Wellness Wise, і вона вибудувана як хронологічна шкала: година за годиною глядачу пояснюють, які процеси нібито запускаються в організмі. Виглядає переконливо. Але медичний погляд на такі схеми завжди починається з одного питання — що з цього справді підтверджено дослідженнями на людях, а що є спрощеною чи навіть довільною інтерпретацією фізіології.

Як організм насправді перемикає джерела енергії

Базова логіка, закладена в симуляції, спирається на реальний і добре описаний у фізіології принцип: тіло використовує енергетичні ресурси послідовно, а не хаотично. Автори стверджують, що приблизно через чотири години після їжі завершується активне травлення, знижується рівень інсуліну, і організм переходить на використання доступної глюкози. Далі, орієнтовно на восьмій годині, дедалі більшу роль відіграє глікоген — форма глюкози, яка зберігається в печінці та м’язах як резервне паливо.

Це відповідає загальному розумінню метаболізму: запаси глікогену обмежені, і коли вони вичерпуються, тіло змушене шукати альтернативне джерело енергії. Саме тут у симуляції з’являється теза про перехід до кетозу приблизно на дванадцятій годині — стан, коли організм починає активніше розщеплювати жирові запаси. Сам механізм переходу від глікогену до жирових резервів під час голодування науці відомий давно. Проблема не в самому механізмі, а в тому, наскільки жорстко прив’язані до нього конкретні години і наскільки однаково це відбувається у різних людей.

Аутофагія — реальний процес, але не магічна кнопка

Особливу увагу автори приділяють аутофагії — клітинному механізму, під час якого клітина розщеплює й повторно використовує власні пошкоджені або зайві компоненти. Це справді існуючий і біологічно важливий процес, за вивчення якого свого часу присуджували Нобелівську премію. У симуляції стверджується, що аутофагія активується приблизно на 16-й годині голодування і сягає максимуму на 36-й, супроводжуючись «відновленням тканин».

Тут варто бути обережним. Більшість переконливих даних про аутофагію отримані в дослідженнях на клітинних культурах і тваринних моделях, де умови експерименту суворо контрольовані. Перенесення точних часових рамок цього процесу на організм конкретної людини — з її індивідуальним метаболізмом, рівнем фізичної активності, статтю, віком і станом здоров’я — значно складніше завдання, ніж просто намалювати шкалу з годинами.

Що кажуть незалежні експерти про надійність таких схем

Професор метаболічної фізіології Університету Бата Джеймс Беттс прямо звертає увагу на слабке місце подібних симуляцій. За його словами, чимало передбачуваних переваг переходу організму на використання жиру як основного джерела енергії не отримали переконливого підтвердження саме в дослідженнях на людях. Особливо це стосується короткострокового ефекту: за словами дослідника, суттєвих переваг для здоров’я на такому короткому проміжку часу, як 36 годин, наука наразі не фіксує.

Це критично важливе застереження. Схема з чіткими годинами і обіцяними ефектами — зниженням запалення, зростанням гормону росту, покращенням чутливості до інсуліну — виглядає як лінійний і передбачуваний процес. Реальна фізіологія людини рідко буває настільки однорідною для всіх.

Ризики, про які варто знати

Організація The Emily Program, що спеціалізується на психічному здоров’ї та розладах харчової поведінки, звертає увагу на зворотний бік тривалих харчових обмежень. Серед задокументованих побічних ефектів голодування:

• сильне відчуття голоду та підвищена дратівливість;
• втома і запаморочення;
• головний біль;
• проблеми з травленням;
• порушення сну;
• зневоднення.

За тривалих чи регулярних обмежень харчування додається ризик дефіциту поживних речовин. Окремо фахівці наголошують на психологічному аспекті: систематичне ігнорування природних сигналів голоду може сприяти формуванню нездорових стосунків із їжею, що є окремою і серйозною проблемою поза межами суто метаболічних ефектів голодування.

Симуляція 36-годинного голодування спрощує складну і не до кінця однозначну картину метаболізму до зручної хронологічної схеми. Частина описаних процесів — перехід від глюкози до глікогену, а потім до жирових запасів, а також існування аутофагії — має реальне наукове підґрунтя. Але точні часові рамки, універсальність цих ефектів для будь-якої людини та їхня практична користь на такому короткому проміжку часу залишаються предметом наукової дискусії, а не встановленим фактом.