Богунський районний суд Житомира виніс вирок, який ілюструє, як система правосуддя реагує на ухилення від мобілізації після появи в підсудного інвалідності вже під час розгляду справи. Чоловік тричі відмовився отримувати повістки, визнав провину, а суд призначив три роки позбавлення волі — але звільнив від відбування покарання з дворічним іспитовим строком. Це рішення не поодиноке: воно спирається на конкретну лінію Верховного Суду і показує, як саме працює механізм притягнення до відповідальності за статтею 336 КК України на практиці.
Три відмови як завершена схема ухилення
Слідство встановило чіткий і повторюваний патерн. Військово-лікарська комісія у вересні 2024 року визнала чоловіка придатним до служби у частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах та логістичних підрозділах — тобто не в бойових підрозділах. Попри це рішення, він тричі відмовився від отримання повісток: за місцем реєстрації, за місцем роботи на м’ясокомбінаті та під час виїзду мобільної групи ТЦК і поліції за фактичним місцем проживання. Кожна відмова фіксувалася актом, кожна супроводжувалась неявкою на пункт збору.
Саме така послідовність — офіційне вручення, документована відмова, неявка — є ключовою для кваліфікації дій за статтею 336 КК України. Одноразова неявка часто трактується як недогляд чи форс-мажор, тоді як тристороннє повторення схеми фіксує систематичність і умисел, що суд і визнав, ухваливши обвинувальний вирок.
Чому вирок виявився умовним
Формальна кваліфікація не завадила суду застосувати статтю 75 КК України і звільнити засудженого від реального відбування покарання. У мотивувальній частині фігурує кілька факторів:
Читайте нас у Telegram
Підписатися
- щире каяття після пред’явлення доказів — показань офіцерів ТЦК, поліцейського та відеозаписів;
- відсутність попередніх судимостей і позитивні характеристики з роботи та місця проживання;
- отримання третьої групи інвалідності за загальним захворюванням уже під час досудового розслідування та судового процесу;
- посилання на свіжу практику Верховного Суду щодо можливості умовних термінів за статтею 336 КК.
Ключовий момент — інвалідність з’явилась не до моменту ухилення, а після нього, вже в процесі розслідування. Формально це не знімає відповідальності за дії, вчинені у вересні–грудні 2024 року, коли чоловік вважався придатним і ухилявся від чинних повісток. Але суд визнав, що новий стан здоров’я знижує суспільну небезпеку особи на момент ухвалення вироку і ризик повторного правопорушення в майбутньому — оскільки з лютого 2026 року чоловік уже має офіційну відстрочку від призову.
Що це означає для системи мобілізації
Справа демонструє двоступеневу логіку, яку суди все частіше застосовують до подібних кейсів: спершу фіксується факт кримінального правопорушення за встановленою на момент вчинення дії підставою (придатність за ВЛК), а потім оцінюється поточний статус особи на момент вироку. Це створює прецедентну модель, коли зміна медичного статусу під час процесу не звільняє від визнання вини, але істотно впливає на вид покарання.
Посилання на практику Верховного Суду в тексті вироку — не формальність, а сигнал: районні суди отримали орієнтир, за яким умовний термін за ухилення від мобілізації можливий там, де є сукупність пом’якшувальних обставин, включно з новою відстрочкою чи інвалідністю. Для мобілізаційної системи це означає розмежування двох завдань — покарати за факт ухилення в момент, коли особа була придатна і зобов’язана з’явитися, і водночас не тримати в місцях позбавлення волі людину, яка вже юридично звільнена від служби. Наскільки стійкою виявиться ця лінія, покаже подальша апеляційна практика — вирок можна оскаржити протягом місяця.
