Справа Каплунова оголила глибокий конфлікт між СБУ та ГУР посеред війни

Історія із заступником командира «Російського добровольчого корпусу» Степаном Каплуновим перестала бути звичайною контррозвідувальною справою в момент, коли на вулицях Києва в районі Березняків співробітники СБУ та бійці ГУР Міноборони відкрили вогонь один по одному. Троє розвідників дістали ранення. Це вже не епізод боротьби з ворожою агентурою, а публічний прояв протистояння двох спецслужб, які формально працюють на одну державу.

За версією СБУ, Каплунов діяв за завданням ФСБ і готував замах на одного з представників російського опозиційного руху під час його перебування в Україні. Джерела у правоохоронних органах називають конкретне ім’я — Ахмед Закаєв, який приїжджав до Києва 24 серпня, на День Незалежності. Крім того, слідство стверджує, що Каплунов мав завдання на ліквідацію українських військовослужбовців. На підтвердження СБУ опублікувала відео, де фігурант нібито визнає вербування з боку ФСБ.

Дві версії однієї стрілянини

Проблема в тому, що та сама людина, яку СБУ називає підозрюваним у підготовці замаху, одночасно є діючим бійцем ГУР. І тут офіційні версії розходяться кардинально.

У ГУР та захисту Каплунова стверджують, що співробітники СБУ затримали й утримували військового незаконно, без належних процесуальних підстав. Представники розвідки, за цією версією, прибули на місце не для протидії диверсії, а щоби добитися дотримання законної процедури щодо свого бійця. Стрілянина, за такою логікою, стала наслідком спроби силового звільнення затриманого, а не провалу спецоперації проти агента ФСБ.

Командир одного зі спецпідрозділів ГУР пішов ще далі, назвавши дії СБУ викраденням бойового командира підрозділу воєнної розвідки. Це формулювання принципово змінює оптику: замість «затримання диверсанта» — «незаконне позбавлення волі військовослужбовця іншого відомства».

Чому конфлікт спецслужб — це системна проблема

Коли дві структури з правом на застосування зброї по-різному трактують одну й ту саму операцію та доходять до відкритого вогневого контакту в столиці, це свідчить не про поодинковий збій, а про відсутність працюючого механізму координації між ними. СБУ підпорядкована своїй вертикалі, ГУР — своїй, і в критичний момент жодна з процедур узгодження дій не спрацювала настільки, щоби зупинити силовий сценарій розв’язання спору про юрисдикцію над затриманим.

Такий конфлікт особливо небезпечний саме в контексті контррозвідувальної роботи проти ФСБ. Якщо кожна спецслужба самостійно веде свою частину справи, не координуючись з іншою, з’являється ризик, що об’єкт розробки однієї структури виявляється діючим співробітником чи агентом іншої — і тоді операція проти можливого ворожого впливу перетворюється на міжвідомчий силовий конфлікт.

Наслідки для системи

Публічний розголос змусив президента Володимира Зеленського відреагувати кадровим рішенням: керівника одного з департаментів СБУ Олега Храмова було звільнено. Це рішення варто читати не як визнання чиєїсь конкретної правоти у справі Каплунова, а як спробу владнати політичні наслідки скандалу, що вийшов за межі внутрішньовідомчих суперечок і став публічним фактом.

Водночас саму версію про замах на Закаєва та мотиви дій Каплунова досі підтверджують лише джерела в правоохоронних органах, а не офіційні процесуальні документи, оприлюднені повністю. Розбіжність версій СБУ та ГУР щодо базових фактів — хто кого затримував, з яких підстав і чому дійшло до стрілянини — залишається неусунутою. Доки ці розбіжності існують, кожна нова деталь справи Каплунова буде сприйматися крізь призму міжвідомчого конфлікту, а не суто контррозвідувальної логіки.

Ситуація навколо Каплунова показує, що координація між силовими структурами в умовах війни — не бюрократична формальність, а питання прямого впливу на безпеку операцій проти ворожої агентури. Коли механізми взаємодії дають збій, ціна помилки вимірюється не лише репутаційними втратами, а й пораненими людьми на вулицях столиці.