Угода про закупівлю російського дизелю, укладена після телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Путіним, розколола Республіканську партію США в питанні, яке донедавна здавалося консенсусним. Йдеться не про технічну деталь енергетичного ринку, а про перевірку на міцність усієї архітектури тиску на Москву, яку сам Трамп формував рік тому, закликаючи світ відмовитися від купівлі російської нафти.
Розкол у республіканському таборі
Конгресмен Дон Бейкон назвав рішення президента серйозною помилкою, яка виглядає як слабкість перед диктатором і воєнним злочинцем. Його позиція важлива саме тому, що йдеться про республіканця, який публічно критикує главу власної партії напередодні виборів – крок, що коштує політичного капіталу. Бейкон прямо пов’язує рішення Трампа з електоральними розрахунками, але наголошує: американці бачать суперечність між риторикою та діями. Опитування, на які він посилається, фіксують стабільну підтримку України на рівні близько 70%, хоча думки щодо форми цієї підтримки розходяться.
До критики приєднався і Майк Пенс, віцепрезидент першої каденції Трампа, назвавши угоду зрадою спадщини сенатора Ліндсі Грема, який до кінця боровся за жорсткіші санкції проти Росії. Коли колишній номер два в адміністрації публічно звинувачує чинного президента в зраді курсу, це свідчить про глибину розколу, а не про поодиноке незадоволення.
Законопроєкт як інструмент стримування президента
Відповіддю стає двопартійний законопроєкт, який конгресмен Браян Фіцпатрік назвав Законом Рональда Рейгана «Мир через силу». Символіка назви не випадкова: апеляція до рейганівської доктрини сили як гарантії миру протиставляється транзакційному підходу Трампа, який, за словами Бейкона, завжди мислив угодами, а не принципами. Законопроєкт планують провести через пленарне засідання в прискореному порядку з розрахунком на переважну більшість голосів – це означає, що автори ініціативи розраховують на підтримку не лише демократів, а й значної частини республіканців, незгодних із курсом на зближення з Кремлем.
Фактично Конгрес намагається інституційно закріпити заборону на закупівлі російської нафти, яку ще рік тому сам Трамп декларував як мету для всього світу. Це рідкісна ситуація, коли законодавча гілка влади готується діяти всупереч свіжому рішенню виконавчої, використовуючи риторику самого президента проти його ж кроку.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Що означає ця угода для балансу сил
Для Москви домовленість про дизель – це сигнал, що персональний контакт між лідерами здатен пробивати санкційні бар’єри, навіть якщо вони декларувалися як принципові. Для України це тривожний знак: союзник, який закликав світ бойкотувати російські енергоносії, сам відкриває канал закупівлі, хай і іншого продукту. Бейкон прямо каже, що на кону стоїть питання, на чиєму боці перебуває Вашингтон – демократичної країни, яку бомблять, чи режиму, який це робить.
Внутрішньополітично епізод оголює межі президентської влади у сфері зовнішньої політики: коли рішення сприймається як поступка противнику, навіть лояльна партія здатна мобілізувати голоси для його блокування. Бейкон відкрито каже, що настав час поставити президента в незручне становище, і це формулювання варто сприймати буквально – йдеться про публічний тиск усередині однієї партії, рідкісний за відвертістю.
Результат протистояння визначить не лише долю конкретної угоди про дизель, а й те, чи здатен Конгрес у принципі коригувати зовнішньополітичний курс президента в питаннях санкцій проти Росії. Якщо закон Фіцпатріка пройде переважною більшістю, це стане прецедентом, що обмежує свободу маневру Білого дому в перемовинах з Кремлем на роки вперед.
