Заява колишнього очільника МЗС України Дмитра Кулеби в інтерв’ю Politico заслуговує на прочитання не як чергове попередження, а як спроба системно пояснити логіку, за якою Кремль вибудовує стратегію на найближчі роки. Кулеба, що очолював українську дипломатію протягом чотирьох років війни, формулює тезу жорстко: Україні не потрібно затягувати Європу в конфлікт з Росією, бо Путін зробить це сам.
Гібридна фаза як підготовка до відкритого тиску
Ключовий аргумент дипломата — антиєвропейська істерія в російських медіа не випадкова, а є елементом підготовки суспільної думки до ширшого протистояння. За словами Кулеби, європейські чиновники фіксують активізацію гібридної кампанії Москви по всьому континенту: кібератаки, диверсії, дезінформаційні операції проти критичної інфраструктури. Спроба атаки безпілотників поблизу аеропорту Лейпцига, на його думку, це не ізольований інцидент, а сигнал посилення підготовки до дій на європейській території.
Логіка тут цілком прагматична: Кремль тестує реакцію спецслужб і силових структур країн НАТО, вивчає швидкість і характер відповіді, щоб визначити межі дозволеного. Кожна стримана реакція альянсу фіксується як дані для наступного кроку.
Чому для тиску на НАТО не потрібна армія
Найбільш показова частина інтерв’ю — теза про те, що Росії не потрібні додаткові сотні тисяч військових, щоб випробовувати НАТО на міцність. За оцінкою Кулеби, достатньо кількох безпілотників, спрямованих на ключові об’єкти інфраструктури. Це принципово інша модель тиску, ніж класична військова агресія: вона не вимагає відкритого оголошення війни, не підпадає під очевидні критерії колективної оборони, але здатна створювати постійне напруження і перевіряти готовність альянсу реагувати.
Кулеба прогнозує, що у відповідь на такі атаки європейці, найімовірніше, обмежаться консультаціями в рамках НАТО та закликами до стриманості. Саме така реакція, на його думку, підштовхне Кремль до наступного кроку, оскільки ресурс дронів і ракет у Росії, за його словами, практично невичерпний.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Крах ідеї переговорного врегулювання
Окремий і принциповий момент — відмова Кулеби вірити в можливість домовитися з Путіним дипломатичним шляхом. Він описує світогляд російського лідера як бінарну систему координат, де не існує рішень, вигідних обом сторонам: одна сторона обов’язково перемагає, інша програє. У такій логіці компроміс сприймається не як результат переговорів, а як ознака слабкості.
Звідси й теза, що Путін є гарантією продовження війни, а не кандидатом на її завершення. Будь-яка зміна у владній конфігурації Кремля, на думку Кулеби, відкриває більше шансів на мир, ніж продовження переговорів із чинним керівництвом. Ця позиція суголосна з останніми сигналами з Москви: Кремль публічно скептично оцінює перспективу відновлення тристоронніх контактів, а держсекретар США вже визнав, що переговорний процес зайшов у глухий кут, на що в Кремлі відповіли погодженням з цією оцінкою та відмовою від тимчасових заходів на кшталт припинення вогню.
Зима як інструмент виснаження
Посилення авіаударів по українських містах Кулеба трактує не як ознаку сили, а як прямий наслідок нездатності Росії досягти перелому на полі бою. Мета ракетних і дронових атак, за його словами, — воля українців до опору та рішучість партнерів продовжувати підтримку. Він прогнозує найважчу зиму за весь період війни, проте висловлює впевненість, що Україна витримає її завдяки масштабу, мобільності й здатності адаптуватися — хоча ціна цього опору буде суттєво вищою, ніж роком раніше.
- Кремль посилює антиєвропейську пропаганду як підготовку суспільної думки до розширення конфлікту
- Гібридні атаки на інфраструктуру Європи, зокрема інцидент у Лейпцигу, розглядаються як перевірка реакції НАТО
- Для тиску на альянс Росії, за оцінкою Кулеби, достатньо обмеженої кількості дронів, а не масштабного наземного наступу
- Переговори з Путіним дипломат вважає безперспективними через його бінарне сприйняття перемоги і поразки
- Посилення ударів по українських містах пов’язане з невдачами Росії на фронті, а не з позицією сили
