Сьогодні Маків день. І колись, ще до війни, я дивилася на маки просто як на красиві літні квіти. А тепер у їхньому червоному кольорі мені вбачається геть інше — біль, кров, пам’ять і чиєсь обірване життя. Мабуть, через реалії сьогодення.
Алла Василишин, офіційна сторінка ФБ.
Вчора знову загинули люди. Знову чиїсь родини залишилися без найрідніших. Невимовний біль за кожне безневинне життя. І сьогодні…
Світла пам’ять загиблим.
Сил їхнім рідним.
І миру Україні.
Червоні маки квітнуть над полями,
де вирви чорні дивляться в блакить.
Мов кров людська, що стала пелюстками,
мов рана, що святій землі болить.
Поміж руїн, де вітер попіл віє,
де тиша голосніша, ніж набат,
червоним цвітом памʼять пломеніє —
мільйонами людських болючих втрат.
Бо маки ті — прадавній голос крові,
що ллється й зараз на святій землі.
Немовби знак найвищої любові
усіх, хто згас навіки у імлі.
Допоки сонце день благословляє
і вечір тихо сходить в небуття,
тендітна квітка тихо нагадає
про справжню вартість нашого життя.
Алла Василишин
03.07.2026 р.
