У Бучачі прощалися із захисником Олексієм Душаком.
Рідні зустріли свого сина, чоловіка, батька та брата не з обіймами, а з нестерпним болем у серці. В їхніх очах — цілий світ любові, який тепер назавжди осиротів… Вони віддали найдорожче — свого Героя.
Мама тримається з останніх сил, стискаючи серце від нестерпного болю. Найгіркіша доля — у дружини… Ще зовсім молоденька, з донечками, вона проводжає в останню дорогу найдорожчого чоловіка. Діти ще не усвідомлюють, чому тато не обійме, не усміхнеться…
Поруч — сестра. Сьогодні її серце зламане. Вона втратила не лише брата, а частину себе.
Від найстаршого до найменшого — кожен прийшов, щоб віддати шану. Люди стояли на колінах, з квітами, зі сльозами на очах, проводжаючи Героя, який віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє.
Олексій ДУШАК зростав у Бучачі. Тут навчався, одружився, створив сім’ю. У юні роки був музикантом. Мав багато друзів, які сьогодні так чисельно прийшли попрощатися з ним. Був добрим сім’янином та сином. Деякий час проживав в Івано-Франківську.
Коли безжальна війна увірвалася в Україну, пішов захищати наш із вами спокій. Герой завжди вирізнявся працьовитістю та відповідальністю: за яку б роботу не брався — доводив до ладу. До всіх людей ставився з розумінням.
У місті його знали як надійного друга та доброго сусіда.
25 березня, під час виконання бойового завдання, командир 3-го механізованого відділення, командир бойової машини, солдат Олексій Душак загинув.
“Боляче і страшно проводжати у вічність молодих хлопців, яким би ще жити й жити… На превеликий жаль, Олексій не дослужив, не доборовся, не здійснив, а найтяжче і найболючіше — не дожив. Залишив побратимів, які мають завершити те, що не вдалося зробити йому”, – йдеться у повідомленні громади.
Поховали захисника на Алеї Героїв, на кладовищі Гора Федір, у його рідному Бучачі. Пекучим болем для рідних стала ця непоправна втрата.
