Асептичний некроз: причини, симптоми, діагностика та лікування

Асептичний некроз належить до захворювань, які тривалий час можуть розвиватися непомітно, а без своєчасного лікування — призводити до серйозного ураження суглобів і значного обмеження рухливості. Перші симптоми часто списують на перевтому чи наслідки фізичного навантаження, тому діагностику нерідко проводять уже на етапі виражених змін. Водночас раннє виявлення й комплексний підхід до лікування допомагають зберегти функцію суглоба та високу якість життя.

Що таке асептичний некроз

Асептичний некроз — це патологічний процес, за якого ділянка кісткової тканини поступово руйнується через порушення її кровопостачання. Унаслідок нестачі кисню й поживних речовин клітини кістки починають відмирати, що з часом ослаблює її структуру й деформує суглоб.

Найчастіше уражаються ділянки кісток, які зазнають значного навантаження. Захворювання може прогресувати поступово: спочатку зміни малопомітні, та в міру розвитку некрозу зростає ризик руйнування суглобових поверхонь і формування вторинного артрозу. Із інфекцією ця патологія не пов’язана — звідси й назва «асептичний». Її основа — саме порушення кровообігу в кістковій тканині.

Які кістки уражаються найчастіше

Асептичний некроз може виникати в різних кістках, але передусім страждають зони з високим механічним навантаженням і особливостями кровопостачання. Саме тут навіть незначне порушення кровообігу здатне пошкодити кісткову тканину. Найпоширеніші локалізації:

• головка стегнової кістки — найчастіша форма захворювання, що може уражати кульшовий суглоб;
• колінний суглоб — ураження виростків стегнової або великогомілкової кістки;
• плечовий суглоб — некроз головки плечової кістки;
• кістки стопи, зокрема човноподібна;
• дрібні кістки кисті — рідше, але теж можливі при порушенні кровопостачання.

Локалізація некрозу суттєво впливає на симптоми, перебіг хвороби та вибір методів лікування.

Причини та фактори ризику

Основна причина асептичного некрозу — порушення кровопостачання кісткової тканини. Ризик розвитку хвороби можуть підвищувати:

• травми та переломи через ушкодження судин;
• тривалий прийом глюкокортикостероїдів;
• надмірне вживання алкоголю, що впливає на кровообіг і обмін речовин у кістці;
• куріння, яке погіршує стан судин і мікроциркуляцію;
• судинні та метаболічні порушення;
• аутоімунні захворювання;
• порушення згортання крові та схильність до тромбозів;
• надмірні механічні навантаження на суглоб.

У частини пацієнтів точну причину встановити не вдається — у таких випадках говорять про ідіопатичний асептичний некроз.

Симптоми асептичного некрозу

Ознаки зазвичай наростають поступово й тривалий час можуть лишатися малопомітними. На ранніх стадіях дискомфорт нерідко виникає лише під час навантаження, але з прогресуванням хвороби симптоми стають виразнішими. Найпоширеніші прояви:

• біль у ділянці ураженого суглоба чи кістки;
• посилення болю при ходьбі, навантаженні або опорі на кінцівку;
• обмеження рухливості суглоба;
• скутість і дискомфорт після навантаження;
• поступове порушення ходи або кульгавість;
• зниження функції кінцівки;
• біль у спокої чи вночі (на пізніших стадіях).

Інтенсивність проявів залежить від локалізації некрозу, стадії захворювання та ступеня ураження кісткової тканини.

Стадії розвитку захворювання

Асептичний некроз розвивається поступово й поділяється на кілька стадій:

• початкова — порушення кровообігу та перші зміни в кістковій тканині без значної деформації;
• стадія прогресування — з’являються мікропошкодження та ослаблення структури кістки;
• стадія деформації — уражена ділянка втрачає міцність, можливе сплощення чи руйнування суглобової поверхні;
• стадія вторинного артрозу — формуються виражені дегенеративні зміни суглоба, обмеження рухливості й хронічний біль.

Що раніше виявлено асептичний некроз, то більше можливостей уповільнити його прогресування й зберегти функцію суглоба.

Діагностика

Діагностика ґрунтується на комплексному обстеженні, яке може включати:

• клінічний огляд — оцінка болю, рухливості суглоба, ходи та функції кінцівки;
• рентгенографію — допомагає виявити зміни на пізніших стадіях;