Проєкт державного бюджету на 2027 рік, підготовлений Кабміном, показує логіку економіки, що вже четвертий рік поспіль підлаштовується під потреби війни. Сектор безпеки і оборони отримує 4,89 трильйона гривень — це 43,8% валового внутрішнього продукту країни. Для порівняння масштабу: практично половина всього, що виробляє економіка за рік, теоретично могла б піти на оборонні потреби. Водночас дефіцит держбюджету заплановано на рівні 1,67 трильйона гривень, і саме цей показник найкраще пояснює, як влаштована бюджетна конструкція воєнного часу.
Чому дефіцит держбюджету-2027 закладений наперед
Дефіцит у державних фінансах — це різниця між тим, скільки уряд планує витратити, і скільки реально збере податків та інших надходжень. У мирний час такий розрив намагаються мінімізувати, бо він означає нарощування боргу. Але коли левова частка видаткової частини йде на оборону, а податкова база economiки обмежена, дефіцит стає не помилкою планування, а свідомим інструментом. Держава фактично визнає: власних доходів недостатньо, щоб профінансувати армію, соціальні виплати та інфраструктуру одночасно, тож частину витрат покриватимуть за рахунок зовнішнього і внутрішнього фінансування. Розмір дефіциту в 1,67 трлн грн — це прямий індикатор того, наскільки економіка залежить від підтримки ззовні для утримання оборонного потенціалу на нинішньому рівні.
Соціальний блок і логіка мінімальної зарплати
Підвищення мінімальної зарплати до 9 546 гривень — не просто соціальна щедрість, а елемент індексації під інфляцію та зростання вартості життя. Мінімалка є базою для розрахунку багатьох інших виплат — від лікарняних до пенсій новопризначених, тому її зміна автоматично тягне за собою перерахунок цілого ряду соціальних зобов’язань бюджету. Не дивно, що Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності передбачено 540,28 мільярда гривень — на 72,57 мільярда більше, ніж у 2026 році. Це найбільш чутливий до інфляції та демографічних процесів напрямок видатків, і його зростання випереджає темпи росту багатьох інших статей.
Окремо виділяється підтримка ветеранів — 20,54 мільярда гривень, що на 17,3% більше порівняно з попереднім роком. Це відображає об’єктивний процес: чим довше триває війна, тим більшою стає категорія людей, які потребують державної підтримки після завершення служби, і бюджет змушений закладати це зростання наперед, а не реагувати постфактум.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Медицина, освіта і культура як індикатор пріоритетів
Видатки на медицину з трансфертами становлять 292,55 мільярда гривень, з яких основна частина — 225,03 мільярда — це Програма медичних гарантій, тобто гарантований державою пакет медичних послуг для населення. Освіта з трансфертами отримує 328,49 мільярда гривень, культура та медіапростір — 16,90 мільярда. Порівняння цих сум із оборонним бюджетом наочно показує пропорції: навіть найбільші соціальні статті разом узяті помітно менші за витрати на безпеку. Це не означає нехтування соціальною сферою — навпаки, зростання видатків там триває, — але воно відбувається в умовах, коли оборона забирає левову частку ресурсу країни.
Механізм компенсації бізнесу через непрямі податки
Один із найцікавіших елементів проєкту держбюджету-2027 — прив’язка можливого підвищення ставок ПДВ та акцизу на пальне до конкретних програм підтримки бізнесу. Логіка тут пряма: коли держава підвищує непрямі податки, які лягають на кінцевого споживача і бізнес через ланцюжок постачання, частина додаткових надходжень цільово повертається у вигляді підтримки суб’єктів господарювання. Кошти від зростання акцизу на пальне спрямовуються саме на підтримку компаній, що мають ліцензії на виробництво, зберігання та торгівлю пальним — тобто на той сегмент ринку, який найбільше постраждає від подорожчання продукту через акциз. Це спроба пом’якшити фіскальний тиск для тих, хто найбільш чутливий до зміни ставок.
Технології та аграрний сектор у структурі бюджету
Проєкт передбачає фінансування технологічних та інноваційних напрямків через платформу BRAVE1, що вже стала основним каналом державної підтримки оборонних технологічних розробок. Паралельно закладено ресурс на агропромисловий комплекс та земельну реформу — сектор, який залишається одним із головних джерел валютних надходжень країни і потребує окремої уваги з боку держави незалежно від воєнного стану. Присутність цих напрямків у бюджеті поруч з оборонними трильйонами свідчить про спробу утримати баланс: фінансувати армію, не залишаючи економіку без точок зростання на майбутнє.
