Місія Фонду з другого перегляду програми розширеного фінансування приїде до Києва у листопаді — про це повідомив міністр фінансів Сергій Марченко. Дата виглядає технічною деталлю, але за нею стоїть цілий механізм, від якого залежить, чи матиме держава гроші на виплату зарплат, пенсій і оборонних видатків наступного року.
Чому МВФ вимагає гарантій на рік уперед
Програма EFF влаштована не як разовий кредит, а як послідовність траншів, кожен з яких відкривається окремим переглядом. Перед тим як затвердити наступний транш, Фонд перевіряє не лише виконання попередніх зобов’язань, а й те, чи закритий бюджетний розрив на весь наступний рік. Це принципова відмінність від звичайного кредитування: МВФ не хоче фінансувати країну частинами, якщо існує ризик, що фінансування зупиниться на півдорозі й бюджет опиниться без покриття. Тому Марченко прямо каже — для другого перегляду потрібне запевнення, що бюджет профінансований на рік наперед, і саме навколо цього запевнення зараз ведуться перемовини.
Наразі з усієї потреби у зовнішньому фінансуванні близько 32,6 млрд доларів ще не мають підтвердженого джерела. Це не борг і не дефіцит у класичному розумінні, а частина фінансового плану, яка існує лише як очікування, поки конкретні донори не оформили зобов’язання документально.
Звідки має взятися покриття
Основне джерело закриття розриву — Європейський Союз, який раніше взяв на себе зобов’язання покривати дві третини зовнішньої потреби України у фінансуванні. Якщо ЄС виконає цю формулу і наступного року, підтверджене фінансування зросте приблизно на 17,5 млрд доларів. Це найбільший і водночас найпередбачуваніший блок, оскільки він прив’язаний до вже узгодженої пропорції, а не до окремих переговорів із кожною країною.
Залишок у приблизно 15 млрд доларів планують закривати з кількох напрямів одночасно:
Читайте нас у Telegram
Підписатися
- двостороннє фінансування від країн-партнерів;
- державні гарантії під запозичення;
- програми співпраці з іншими міжнародними фінансовими організаціями.
Окремо триває робота над використанням заморожених російських активів — зокрема йдеться про можливість передачі активів з бельгійської юрисдикції під юрисдикцію ЄС та їх розміщення у більш дохідні фінансові інструменти. Марченко чітко зазначив, що готових рішень тут поки немає. Це принципово: механізм існує на рівні ідеї та політичної дискусії, а не як узгоджений фінансовий інструмент, тож розраховувати на нього як на гарантоване джерело в бюджетних розрахунках зарано.
Політичний контекст важить не менше за цифри
Марченко звертає увагу на фактор, який рідко фігурує в суто фінансових звітах, — внутрішній порядок денний у країнах ЄС та результати виборів у державах-партнерах, як уже проведених, так і майбутніх. Кожна зміна урядової коаліції чи парламентська кампанія в країні-донорі здатна затримати ухвалення бюджетних рішень щодо допомоги Україні, оскільки такі рішення проходять через національні парламенти й узгодження в структурах ЄС. Тобто макроекономічна стабільність України частково залежить від виборчих циклів у зовсім інших країнах — це данність, з якою доводиться працювати Мінфіну при плануванні.
Водночас виконання зобов’язань з боку самої України залишається умовою не лише для нового фінансування, а й для отримання вже погодженого. Це логіка будь-якої програми МВФ: транші не видаються автоматично, а прив’язані до реформ і бюджетної дисципліни, підтримку яких має забезпечити і Верховна Рада.
Наслідки для сектору державних фінансів
Перший перегляд програми EFF, затверджений у липні, уже приніс поповнення бюджету на 690 млн доларів, довівши загальну суму отриманих за програмою коштів до 2,2 млрд доларів. Другий перегляд, якщо відбудеться за планом у листопаді, стане перевіркою того, наскільки стійкою виявилася конструкція зовнішнього фінансування після літніх домовленостей. Переговорний процес, який стартував наприкінці серпня, вже охоплював питання економіки, реформ і параметрів бюджету на 2027 рік — тобто МВФ дивиться не лише на поточний рік, а й закладає горизонт планування далі вперед. Для сектору державних фінансів це означає, що бюджетна політика дедалі більше формується не в межах календарного року, а як багаторічна конструкція, залежна від синхронізації рішень ЄС, донорів і внутрішніх реформ.
