Долар подорожчав до 44,85 грн, а НБУ намагається утримати гривню через облікову ставку

Національний банк установив на 24 вересня офіційний курс долара на рівні 44,85 грн — на 7 копійок вище за попередній банківський день. Євро, навпаки, здешевшав на 15 копійок, до 51,18 грн. На перший погляд це рядові коливання в межах кількох копійок, але за ними стоїть логіка роботи валютного ринку та монетарної політики, яка визначає, чи вдасться регулятору стримати інфляційний тиск найближчими місяцями.

Офіційний курс НБУ — це не ціна, за якою можна купити чи продати валюту в касі банку. Це розрахунковий показник, який використовується для бухгалтерського обліку, митних розрахунків, державної статистики та розрахунку інших офіційних платежів. Він формується на основі ситуації на міжбанківському валютному ринку, тобто відображає баланс попиту й пропозиції між банками, а вже готівковий курс в обмінниках і відділеннях банків традиційно відхиляється від нього в межах ринкової маржі.

Чому долар і євро рухаються в протифазі

Розбіжна динаміка долара та євро на конкретну дату — типова ситуація, коли на курс гривні впливає не лише внутрішній попит на валюту, а й співвідношення самих долара та євро на світовому ринку. Коли долар зміцнюється щодо євро глобально, це автоматично відображається і в курсах, які встановлює НБУ, навіть якщо внутрішній попит на іноземну валюту в Україні не змінився. Тому невелике зростання долара на тлі падіння євро не варто одразу трактувати як ознаку посилення валютного тиску на гривню — це може бути наслідком змін на зовнішніх ринках.

Облікова ставка як інструмент утримання гривні

Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин зазначає, що підвищення облікової ставки НБУ саме по собі може не дати відчутного ефекту у стримуванні інфляції, оскільки основні інфляційні фактори сьогодні перебувають поза прямим впливом монетарних інструментів. Це означає, що ціни зростають переважно через немонетарні причини — і піднімати вартість грошей у такій ситуації недостатньо, щоб швидко зупинити зростання цін.

Але в НБУ облікова ставка виконує й іншу функцію — вона визначає гривневу дохідність фінансових інструментів, зокрема депозитів та державних цінних паперів. Якщо дохідність гривневих активів залишається привабливою, населення й бізнес охочіше тримають заощадження в гривні, а не конвертують їх у валюту. За словами аналітика, попереднє підвищення ставки не сформувало достатньої дохідності, тож регулятору доводиться коригувати підхід далі.

Що це означає для валютного ринку

Логіка НБУ проста: коли інфляція зростає, а разом із нею дорожчає імпорт, у людей і компаній з’являється спокуса перевести вільну гривню у валюту як захист від знецінення заощаджень. Якщо цей процес набирає масовості, він створює додатковий тиск на курс, який накладається на вже наявний інфляційний фон і посилює девальваційні очікування. Підтримка гривневої дохідності інструментів — це спосіб зробити тримання гривні економічно вигіднішим за перехід у валюту, і в такий спосіб знизити ризик самопідсилюваного витка «інфляція — девальвація».

Для банківського сектору це означає, що ставки за гривневими депозитами й дохідність державних паперів залишатимуться в центрі уваги регулятора, а їхня динаміка й надалі відображатиме баланс між боротьбою з інфляцією та потребою утримати стабільність курсу. Для ринку валюти щоденні коливання на кілька копійок, як 24 вересня, важливі не самі по собі, а як частина довшого процесу — спроби НБУ синхронізувати вартість грошей із реальним інфляційним тиском без різких стрибків курсу.