Пропозиція НАДПУ поширити мито у розмірі 180 євро за тонну на весь експорт металобрухту, включно з поставками до Євросоюзу, виглядає технічною деталлю митного регулювання. Насправді йдеться про спробу закрити канал, який роками виводив з країни дефіцитну сировину та бюджетні гроші одночасно.
Як працювала лазівка через Польщу
Формально мито на експорт металобрухту з України діяло давно і становило 180 євро за тонну. Але це правило не поширювалося на поставки до країн ЄС — торговельний режим із Євросоюзом передбачав нульове мито. Цією різницею й скористалися експортери: брухт вивозили до Польщі без сплати мита, а вже звідти, як до внутрішнього ринку ЄС, партії прямували далі — до Туреччини, де метал і переробляли. Юридично операція виглядала як експорт до Євросоюзу, по суті — як транзитна схема обходу мита.
За оцінками галузевих об’єднань, через таку конструкцію державний бюджет недорахувався понад 3 мільярди гривень. Це не гіпотетичні втрати — гроші, які мали надійти при прямому експорті до Туреччини чи інших країн поза ЄС, просто не потрапляли до казни через переоформлення маршруту постачання.
Чому мито взагалі існує
Металобрухт — не просто сировина для експорту, а критичний ресурс для власної металургії. Українські підприємства використовують його для виробництва сталі електропічним способом, і саме цей брухт формує частину продукції, потрібної оборонному сектору, будівництву та відновленню інфраструктури. Коли брухт вільно вивозиться за кордон за вищими світовими цінами, внутрішні виробники стикаються з дефіцитом сировини та змушені або платити більше, або скорочувати випуск.
Мито у такому контексті виконує подвійну функцію: приносить дохід бюджету і водночас стримує вивезення металу, роблячи експорт менш вигідним порівняно з продажем на внутрішньому ринку. Це класичний інструмент захисту сировинної бази для переробної промисловості — подібні механізми застосовують країни, які хочуть розвивати власне виробництво з доданою вартістю, а не експортувати сировину в чистому вигляді.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Роль нульової квоти та що буде після її завершення
Кабінет міністрів з 1 січня 2026 року обмежив експорт брухту на весь рік, пояснюючи це потребами оборонної промисловості, відбудови та внутрішнього ринку. Це рішення фактично тимчасово закрило легальний експортний канал незалежно від мита — квота обнулила обсяги вивезення.
Але саме тому питання мита на експорт металобрухту до ЄС стає актуальним знову: коли дія нульової квоти завершиться, ринок повернеться до попередніх умов, якщо мито залишиться вибірковим. НАДПУ пропонує закрити цю прогалину заздалегідь, поширивши однакове мито на всі напрямки експорту без винятку для ЄС. Логіка проста — якщо лазівка через Польщу існуватиме й надалі, ефект від обмежень після завершення квоти буде тимчасовим, і схема обходу відновиться в тому ж вигляді.
Хто виграє від зміни правил
- Державний бюджет — за рахунок закриття каналу безмитного транзиту через Польщу
- Металургійні підприємства — через збереження доступу до сировини на внутрішньому ринку
- Виробники феросплавів — вони раніше окремо закликали ввести таке мито, оскільки також конкурують за той самий брухт
- Оборонна та будівельна галузі — опосередковано, через стабільніше постачання металу для власного виробництва
Програють від такого рішення передусім трейдери, які будували бізнес-модель саме на різниці митних режимів, та турецькі переробні потужності, які частково залежали від українського брухту, що надходив обхідним шляхом.
Що це означає для галузі
Поширення єдиного мита на експорт металобрухту незалежно від напрямку постачання — крок у бік уніфікації торговельної політики, який усуває арбітраж між різними митними режимами. Для металургійного сектору це сигнал, що держава готова захищати сировинну базу системно, а не лише через тимчасові заборони на кшталт нульової квоти. Якщо пропозицію НАДПУ реалізують, ринок брухту стане прогнозованішим, а стимули вивозити сировину в обхід офіційних правил суттєво зменшаться.
