До вашої уваги — третя історія з циклу «Іноземці про Миколаїв».
Пітер Симон Паллас (Peter Simon Pallas; 1741—1811) — німецький натураліст, геолог, етнограф та енциклопедист XVIII—XIX століття. Він є автором близько 170 наукових праць. Перші дослідження Палласа були пов’язані з вивченням фауни Криму, якій він присвятив декілька спеціальних робіт. Про це повідомляє Миколаївський обласний музей .
Що відомо
Миколаїв мандрівник відвідав під час своєї подорожі до Криму у 1793–1794 роках. У працях «Bemerkungen auf einer Reise in die südlichen Statthalterschaften des Rußischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794» (Лейпциг, 1799—1801) та «Travels through the southern provinces of the Russian Empire» (Лондон, 1802, у двох томах) він залишив докладні спогади не лише про Миколаїв, а й про навколишні території:
«Я продовжив свою подорож, виїхавши з Херсона 25 липня за нестерпної спеки степом із невеликим підйомом. Спочатку я дістався Білої Церкви, що за двадцять верст від Херсона, потім — Копенки (п’ятнадцять верст), де всі джерела води пересохли, а звідти вже — до Миколаєва (тридцять верст), куди ми прибули вночі.
Миколаїв міг би стати одним із найкрасивіших і найзначніших міст держави, якби його продовжували забудовувати й прикрашати з тією ж турботою, як на початку. Тільки у 1791 році було закладено заснування цього міста на зовсім порожньому місці. У 1792 році Михайло Леонтійович Фалєєв, який отримав від князя Потьомкіна наказ зайнятися будівництвом міста, звів понад 450 будинків. Наступного року будівельні роботи майже припинилися. У 1794 році завдяки турботам адмірала Миколи Семеновича Мордвинова кількість будинків досягла вже семисот, і місто розширилося ще більше, коли сюди було переведено адміралтейство з Херсона.
Це місто розташоване на прекрасній рівнині між Бугом та Інгулом, які невдовзі після злиття утворюють кут, де Буг тече із заходу на схід. Базар з найкращими міськими будівлями простягнувся вздовж Інгулу, а адміралтейство розташоване у верхній частині міста. Решта будинків розплановані кварталами, у вигляді квадратів. Найкращі споруди розміщені на базарі: зведена у новому стилі з благородною простотою та прикрашена всередині з однаковим смаком церква, вівтарна частина якої підтримується 8 колонами, оздобленими позолотою та чудовим живописом. Далі — міський будинок із двома прекрасними колонадами з боків, одна частина якого служить біржою для торговців; гостьовий двір; дім підрядника єврея Бореха; дім Фалєєва, збудований у молдавському стилі; будинки адміралів Мордвинова та Рібаса; поруч — дім купця Дофіне, зведений з вапняку із сріблястим відблиском.
Адміралтейство являє собою великий квадрат, а верф у ньому влаштована так, що судна, спускаючись зі стапеля, одразу потрапляють по Інгулу в Буг. На жаль, у місті немає доброї води, адже морські вітри заганяють у річки солону воду, і питну привозять за дві версти з чудового джерела у Спаському саду, що лежить біля Бугу. У його низинах можна садити капусту та закладати сади. Тут добре ростуть тополі й верби, яких варто висаджувати більше, інакше вся місцевість залишиться без рослинності.
Гарний маєток Спаське, який спочатку належав якомусь Фабру, а згодом був переданий князю Потьомкіну й прикрашений ним. Він розташований на заході від міста, на піщаному спуску до Бугу. Тут б’ють численні джерела чудової води, зібраної у великий фонтан, а поруч збудовано купальню у вигляді храму й іншу — для холодних душів. У саду є виноградник і фруктові дерева.
З височин, що лежать між містом та маєтком, відкривається чудовий краєвид на Миколаїв і всю навколишню місцевість, а також на село Богоявленське за дванадцять верст, де також є джерела й дачний будинок із садом.
Увесь кут між Інгулом та Бугом складається з шару вапняку з мушлями, який використовують для будівництва будинків у Миколаєві. Цей пласт простягається на захід через Буг до околиць новозаснованого приморського міста Одеси.
Околиці Бугу нижче міста примітні залишками грецьких старожитностей. У двадцяти верстах вниз по річці, навпроти розташованої на правому березі Кисляківки, де видно маленьке солоне озеро і де колись запорожці займалися рибальством, між балками Волоською та Широкою, знаходяться рештки грецького міста з досі помітними склепіннями та руїнами. За знайденими тут монетами, на одній стороні яких зображено голову в лавровому вінку, а на зворотному — орла, і на деяких з них чітко видно напис “Ольвіополіс”, можна вважати, що це залишки Мілетської колонії Ольвії».
