Сховище у громадському туалеті на вокзалі у Вільнюсі (Литва)
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація з безпекою мирного населення загострилася до межі. Постійні ракетні атаки та нічні нальоти дронів стали новою реальністю для країни, а лінія фронту — зоною особливої небезпеки, де страждають тисячі сімей. Незважаючи на стратегію розвитку захисних споруд і регулярне бюджетне фінансування, забезпечити належний рівень захисту вдається не у всіх регіонах, особливо у прифронтових містах і громадах Донбасу.
У публікації видання ZDG ви дізнаєтеся не лише про актуальний стан справ із доступністю бомбосховищ та укриттів в Україні, а й про те, як організована безпека мирних жителів у Молдові та країнах Балтії. Ці регіони також неодноразово отримували прямі погрози від російської влади та перебувають під постійним контролем міжнародних структур. Ми розглянемо ключові ризики, порівняємо масштаби проблем і розповімо про практики протидії сучасним загрозам.
Ситуація з укриттями та бомбосховищами в Україні
З початку повномасштабного вторгнення Росії ракетні й «шахедні» ночі в Україні стали регулярними. За три з половиною роки війни важко знайти хоча б одне місто, яке б не зазнавало атак. Найнебезпечніше людям, які живуть уздовж лінії фронту — туди долітає буквально все: від артилерії до всіх видів ракет і дронів. При цьому значно покращити ситуацію з наявністю і доступністю якісних бомбосховищ поки не вдалося, хоча на облаштування укриттів виділяють немалі кошти.
В Україні є окрема стратегія розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року.
Мобільне сховище у Запорізькій області. Фото: Запорізька ОВА
Створено низку сервісів, наприклад, карти укриттів та списки доступних місць для схованок від обстрілів. На них позначені навіть укриття, доступні для людей з інвалідністю.
У багатьох містах, особливо поруч з лінією фронту, встановлюють мобільні укриття біля магазинів, ринків і зупинок транспорту.
Водночас у Києві їх досі немає. Як повідомляло Hromadske, між міською державною адміністрацією та військовою адміністрацією Києва виник конфлікт. КМДА заявила, що влада не має права вводити мобільні укриття без змін у законодавстві. Військова адміністрація спростувала це, тож питання залишається відкритим.
На кінець 2024 року зареєстровано близько 62 655 об’єктів цивільного захисту:
- 19 541 — спеціалізованих укриттів і споруд подвійного призначення,
- 42 000 — простих укриттів (здебільшого підвали будинків).
Ці споруди можуть захистити близько 50% населення.
Ситуація в прифронтових містах Донбасу
Найважчі умови з укриттями у прифронтових містах, куди долітає широкий арсенал російської зброї. Як приклад — Слов’янськ на Донеччині, де ситуація загалом схожа по всіх цих зонах.
У липні 2025 року укриття там розраховані на 26 700 осіб. Це дані «Новин Донбасу», надані міською військовою адміністрацією. За словами голови міста Вадима Ляха, у Слов’янську і навколишніх селах мешкає близько 56 тисяч людей. Таким чином, укриття можуть одночасно прийняти майже половину населення. Вони включають:
- одне протирадіаційне капітальне укриття на 50 осіб,
- захисні споруди цивільного захисту на 16 000 людей,
- 14 мобільних укриттів на 250 осіб,
- і 58 простих укриттів ще на 10 000 людей.
В адміністрації підкреслюють, що у громаді Слов’янськ є приблизно 15 тисяч приватних будинків з підвалами, де можуть сховатися до 45 тисяч громадян. Але це не справжні укриття і вони не дають достатньої безпеки. Відсутність надійності полягає також у можливості «бути похованим» під завалами у разі прямого влучання.
Підземні школи у прифронтових містах
В Україні працює програма будівництва підземних шкіл у прифронтових регіонах. До вересня 2025 року планують завершити 139 об’єктів, особливо у найбільш постраждалих регіонах, де навчання через обстріли неможливе.
Ці школи мають сучасні системи вентиляції, автономне живлення, санвузли, що дозволяє дітям навчатися офлайн навіть під час тривоги. Але покрити всі потреби практично неможливо.
У Харкові ці школи можуть прийняти 3200 учнів, а після відкриття ще 3 шкіл — до 5700. Загалом у 2024/25 році в місті навчалось 100 000 учнів, а отже можливість відвідувати такі школи матимуть лише 5,7%.
Переваги: безпека з протирадіаційним захистом і кількома виходами; соціалізація дітей; можливість проводити лабораторні, групові заняття.
Недоліки: висока вартість і складність будівництва; неможливість охопити всіх; корупційні ризики; психологічна напруга; протести як це було у Херсоні.
Бункери XXI століття. Ситуація з укриттями в Молдові
Війна Росії проти України розгортається майже на кордоні з Молдовою. Неодноразово лунали й погрози з боку російських чиновників на адресу Молдови, тому виникає питання — наскільки Молдова готова у сфері цивільної безпеки, і перш за все, наскільки країна забезпечена укриттями.
Цивільні захисні споруди у Республіці Молдова є частиною державної системи оборони. Історія їхнього будівництва починається у 60–80-х роках, у часи «Холодної війни». Ці споруди були зведені на промислових об’єктах для укриття населення під час повітряних атак або застосування засобів масового знищення у воєнний час, а в мирний — для захисту людей від руйнівних і шкідливих чинників надзвичайних ситуацій.
Типи укриттів у Молдові
Існує кілька видів захисних укриттів. Перший тип — це укриття цивільного захисту, розташовані при економічних агентах. Це спеціально обладнані приміщення при підприємствах або урядових організаціях.
Як пояснює Дмитро Віеру, керівник Головного управління превенції при Генеральному інспектораті з надзвичайних ситуацій (ГІНС), «більшість із них оснащені різними захисними системами, зокрема системами примусової вентиляції і генераторами».
Другий тип укриттів — прості укриття (протирадіаційні) або заглиблені конструкції, які за потреби можуть бути переобладнані в захисні споруди.
«Умови в них простіші, тому вони мають бути оснащені дверима, а у разі надзвичайної ситуації такі укриття трансформуються. Якщо вікна розташовані нижче за рівень захисту, їх упродовж кількох годин засипають мішками з піском», — зауважує Дмитро Віеру.
ГІНС склав карту з адресами укриттів на території країни. Серед них — підвали, паркінги та підземні переходи, а також деякі захисні споруди.
Фантомні укриття та споруди, перетворені на погреби
Журналістка ZDG відвідала кілька укриттів радянської доби, щоб з’ясувати, у якому вони стані і наскільки добре обладнані.
Укриття на вулиці Михайла Когельнічану у Кишиневі зустріло нас темрявою. Вхід у споруду перекритий двома металевими дверима, за якими є сходи до іншої, вже іржавої та броньованої двері.
Захисна споруда, створена для мешканців району, нині перебуває у жалюгідному стані. Зі стелі небезпечно звисають електропроводи, на підлозі розкидані труби, коробки, відра та старі стільці.
За словами одного з місцевих жителів, кілька десятиліть тому укриття було в доброму стані.
«Була вода, електрика, обладнання для вентиляції повітря, великі насоси. Був пісок, усе було підготовлено, і були бочки з водою… Я тут з 72-го, тоді ще був ЖЕК (Житлово-експлуатаційна контора — радянський орган, відповідальний за утримання житла). Вони приходили, фарбували, оновлювали щось. Але після 91-го мотори демонтували, вкрали. Коли тут жили люди, хтось ховав банки з компотами, хтось — з соліннями, хтось — з картоплею», — згадує місцевий житель.
В укритті також є запасний вихід, який веде до сусіднього двору.
На вулиці Влайку Пиркаляб ми знайшли іншу захисну споруду, увійти в яку виявилось справжнім випробуванням, бо вхід був частково перекритий фундаментом будинку, збудованого над цією спорудою.
За дверима нас зустріла «стіна» павутиння і круті вузькі сходи, місцями зруйновані. Усередині дві кімнати: в одній ми побачили іржаві труби та проводи, в іншій — мішки з подрібленим пінопластом. У коридорі металеві, іржаві двері. Коридор веде до запасного виходу, який нині завалений сміттям.
Жителі найближчого району розповіли, що в укриття не заходили вже багато років, і це не дивно, враховуючи його стан.
Вхід у сховище на вулиці Олександру чен Бун у Кишиневі
Одну зі споруд на вулиці Олександру чел Бун мешканці відремонтували після кількох затоплень. За словами сусідки, тепер її використовують як склад та підвал.
Назад до СРСР
Хоч і було доволі складно знайти укриття що функціонує, нам таки вдалося відвідати таке. Воно було збудоване у 1974 році і призначалося для укриття працівників Міністерства праці та соціального захисту. Місткість укриття — до 150 осіб. Зараз воно перебуває у підпорядкуванні Головного управління з адміністрування будівель Уряду Республіки Молдова (DGACG).
Відвідування цього укриття стало справжньою мандрівкою у часі з пунктом призначення — «Радянський Союз».
Споруда знаходиться приблизно на 10 метрів під землею. Двері — залізні й броньовані.
Укриття підключене до світла, водопостачання, телефонної мережі, має котельню на поверхні, через яку підключене до опалення, а також вентиляційну систему з фільтрами і двома моторами. За словами Андрія Тома, керівника 6-го управління DGACG, в разі відключення електроенергії вентиляцію можна запустити вручну.
Крім того, укриття оснащене резервуарами з водою, зокрема питною, накопичувальними туалетами, ліжками та іншим меблями, а також гумовими протигазами, хоча невідомо, чи не закінчився їхній термін придатності.
«Я ніде не бачив документа, де б було вказано, що у них є термін», — пояснив нам Андрій Тома.
Укриття має запасний вихід, що веде у сусідній двір.
Лише 40% укриттів у країні є функціональними
У 2025 році у Молдові нарахували 754 захисних споруд. З них 284 — цивільних укриттів, а 470 — протирадіаційних.
Однак лише близько 350 укриттів вважаються функціональними, тобто оснащені мінімальним набором елементів, як-от герметичні двері, вільний доступ, природна або механічна вентиляція з фільтрацією та можливість короткотривалого перебування.
За понад три роки війни біля кордонів Молдови стан укриттів не змінився.
«Є кілька густонаселених міст: Кишинів, Бєльці, Кагул, Оргій, тобто кілька великих населених пунктів, де зосереджено більшість великих економічних агентів. Базу захисних споруд становлять заводи та підприємства», — заявив Дмитро Віеру, голова ГІНС.
Загальна місткість усіх 754 об’єктів — близько 127 тисяч осіб, з яких у підготовлених та частково підготовлених укриттях можуть розміститися всього лише 83 тисячі осіб. За переписом населення 2025 року в Молдові проживає близько 2,4 млн. людей. Отже, лише 40% укриттів у країні є функціональними, а їхня місткість може захистити лише 3,5% населення у разі військового конфлікту.
А у сільській місцевості населення у випадку надзвичайної ситуації зможе сховатися тільки у підвалах своїх будинків. Наразі зареєстровано близько 680 тисяч таких підвалів і сховищ по всій території Республіки Молдова.
Павло Хоря, експерт з питань безпеки з WatchDog, зазначив, що Молдова не в змозі забезпечити укриттями всіх цивільних.
«В цьому питанні влада протягом часу — і я не говорю лише про нинішній уряд — не займалася належним управлінням чи обслуговуванням цих цивільних укриттів. На жаль, немає точного обліку: в якому стані вони перебувають, які вони, чи придатні вони взагалі для прийому громадян у разі надзвичайної ситуації», — пояснив Павло Хоря.
Варто відзначити, що за даними Міністерства оборони, з лютого 2022 року по червень 2025 року понад 20 дронів і ракет незаконно порушили повітряний простір Республіки Молдова. Десять з них впали на територію країни.
Литва: укриттів вистачить половині населення країни
В Литві не вистачає укриттів: за даними на травень 2025 року в наявних в країні сховищах могли б розміститися близько 1,5 млн осіб — або 54% населення, розповідає «Нова.Балтія».
Влада країни визнає недостатність укриттів і вживає деяких заходів. Від 2023 року у Литві набув чинності закон, згідно з яким нові громадські будівлі, розраховані на одночасне перебування понад 100 осіб, а також багатоквартирні будинки понад п’ять поверхів мають бути обладнані укриттями. Місцевим органам влади неодноразово виділяють кошти на модернізацію укриттів — в останній раз Міністерство внутрішніх справ надавало 4 млн євро у травні цього року. Ці кошти можуть бути використані для встановлення додаткових евакуаційних виходів, захисних віконних панелей, реконструкції вентиляційних систем, встановлення генераторів електроенергії та посилення конструкцій.
Наразі у Литві 6453 укриття. У 2024 році їх було значно менше — 3310. Більшість укриттів — це сховища третього рівня, розраховані на захист до 5 годин. Міністерство внутрішніх справ прагне, щоб цього року 40% укриттів досягли другого рівня захисту — тоді там можна буде захищатися до 24 годин. Невелика частина укриттів першого рівня забезпечує захист на 72 години.
Після початку повномасштабної війни в Україні у Литві перевірили укриття на придатність. У містах з’явилося більше об’єктів зі спеціальними наклейками. Влада створила карту укриттів, де видно найближче для кожного мешканця — карта виявилась щільною від позначок.
Потенційними укриттями стали підземні переходи, паркінги, та навіть громадський туалет на вокзалі у Вільнюсі.
Сховище у громадському туалеті на вокзалі у Вільнюсі (Литва)
Попри це, у суспільстві звучить критика системи обладнання укриттів: зокрема, сумніви, наскільки позначені укриття насправді можуть забезпечити захист і на який термін. Питання виникає, чи достатньо просто наклеїти наклейку «укриття» на старі об’єкти.
Люди також скаржаться, що доступ до деяких приміщень, позначених як укриття, обмежений — наприклад, укриттями стали підземні паркінги, до яких доступ мають тільки власники паркувальних місць.
Проте, за словами експерта з безпеки з WatchDog Павла Хорі, у Молдові, яка знаходиться поруч із воєнним конфліктом, люди не лише не знають, куди ховатися, але і як поводитися у разі небезпеки, на відміну від громадян країн Балтії.
«Для громадян навіть не розробили жодних буклетів або інформаційних кампаній, які б вчили, як діяти під час потенційної загрози. Наприклад, я бачив, як у країнах Балтії розповсюджували буклети з інструкціями, що робити в перші 48 годин: бути готовими, мати запас непсувних продуктів, води та медикаментів у разі нападу або загрози життю. Також у країнах ЄС діють системи раннього попередження, як, наприклад, у Румунії система RO-Alert. Вона спрацьовує, коли в повітряний простір Румунії потрапляють невідомі дрони або безпілотні літальні апарати. Люди, які перебувають на їхній ймовірній траєкторії, отримують попередження про можливу небезпеку», — розповів експерт.
Фінляндія та її система цивільного захисту
Однією з країн, яка може слугувати прикладом у сфері безпеки, є Фінляндія. В країні нараховується близько 50 500 укриттів цивільного захисту, розрахованих приблизно на 4,8 мільйона людей. Найбільша кількість місць в укриттях пропорційно до чисельності населення зосереджена у регіонах Гельсінкі та Пірканмаа.
«Фінляндія прагне захищати життя і здоровʼя цивільного населення у будь-яких ситуаціях, що стосуються безпеки… Укриття цивільного захисту забезпечують захист, наприклад, від вибухів та осколків, обвалу будівель, ударних хвиль, а також від радіації та небезпечних речовин», — заявила для ZdG Аннукка Юліваара, заступниця генерального секретаря Комітету з безпеки Фінляндії.
За даними Міністерства внутрішніх справ Фінляндії, законодавство вимагає будівництва укриттів цивільного захисту для будівлі або групи будівель на одній ділянці, якщо їхня площа перевищує 1200 квадратних метрів та вони використовуються як постійне житло, місце роботи або постійно зайняті іншим способом.
У Гельсінкі налічується близько 5500 укриттів цивільного захисту з приблизно 900 тисяч місць. Цього достатньо, щоб захистити не лише місцевих жителів, а й туристів, які перебувають у місті. Репортер ZdG відвідала бункер Merihaka в Гельсінкі. Його місткість становить 6 тисяч людей, це справжній мініатюрний світ.
За словами Ніни Ярвенкюля, спеціалістки з комунікацій у Helsinki City Rescue Department, будівництво бункера завершилось у 2003 році. Укриття оснащене ліжками, умивальниками та столами.
Наразі бункер використовується як зона відпочинку: в ньому є спортивні майданчики, паркінг, дитячий майданчик, а також кафе, куди місцеві охоче приходять провести вільний час.
Фінська влада також навчає громадян завжди мати рюкзак на випадок надзвичайної ситуації, у якому буде все необхідне для виживання протягом 72 годин. Тому всередині укриття є лише запаси води, а харчі та предмети гігієни у разі небезпеки мають приносити самі громадяни. За словами Ніни Ярвенкюля, якщо почнеться військовий напад, очікується, що протягом 72 годин бункер буде повністю приведений у робочий стан.
У Гельсінкі є ще 15 бункерів такого ж масштабу, як Merihaka.
За підтримки Медіамережі
