Пошкоджені обстрілами будинки в Добропіллі. Фото: Дмитро Глушко, "Новини Донбасу"
Ситуація у містах Донецької області щодня загострюється. Державна та місцева влада, волонтери та поліцейські продовжують проводити евакуацію. Значна частина людей їде самостійно. Хтось ухвалює кардинальне рішення — їхати подалі від лінії фронту, частина людей, виїжджаючи з рідного міста, обирають найближчий населений пункт. Не рідко, коли лінія фронту підбирається і туди переїжджати знову доводиться.
Брат та сестра з Родинського — Олексій та Ганна переїхали до Добропілля буквально на скутері.
«І ще тачку було причеплено, 150 кг десь на ній було. Речі, вода, все, що змогли в одну сумку запакувати», — розповідає Олексій.
Олексій мешканець Родинського евакуювався до Добропілля, але тепер йому знову доведеться їхати. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Росіяни буквально стирають Родинське, як і інші міста Донбасу. Бойові дії відбуваються на околицях. У квартиру Анни та Олексія було 3 прильоти.
«А вчетверте — згорів будинок. Все, що в нас було, удома, гаражі, все згоріло. Пробували гасити, а воно все одно горить. Не гаситься і горить дуже швидко. Ми у вікна, що змогли, залишали речі», — розповідає Ганна.
Щоб урятувати своє життя, Олексію під час пожежі довелося вистрибувати з вікна другого поверху. Тепер має проблеми з ногою. Але й на новому місці у Добропіллі виявилося неспокійно. Російська армія прорвалася на північний схід від міста. До лінії фронту і тут тепер лишилося менше десяти кілометрів.
«Ми ось тільки приїхали, добу переночували та прилетіло. Ми в шоці. Як нас наздоганяє, я вже не знаю, куди тікати. Ніби ніде немає місця, де воно не прилітає», — скаржиться Олексій.
Добропілля стало новим будинком для мешканців не лише Родинського, а й Покровська, Мирнограда та сусідніх сіл. Тут люди мали шанс сховатися від російських загарбників. Але армія РФ нещадно знищує міста та села. Добропілля під постійним вогнем. Окупанти стріляють по домівках мирних мешканців.
Ситуація у Добропіллі. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Добропілля після чергового російського обстрілу. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Олена, яка має 11 дітей, а один із синів воює у лавах української армії, шокована тим, на що перетворюється її рідне місто. Тепер вона змушена залишити Добропілля та переїхати в іншу область, де для неї та всієї родини син купив новий будинок.
«Розумієте, з одного боку, і тих людей шкода, я розумію, і ми люди. Але вони мають якось самі домовитись. Люди не до чого. І міста ні до чого, і квартири людські, і вдома ні до чого. Вони повинні самі про це всім домовитися», — шалено каже Олена.
Поки що у високих кабінетах обговорюють умови деяких «мирних угод та обміну територіями», Добропілля нещадно обстрілюють щодня. Допомагати людям виїжджає, зокрема, гуманітарна місія «Проліска».
«Я тут живу неподалік, вийшов, побачив людей із балкона. Люди кричали, просили деблокувати їх із квартири. Вирвало лутку з дверима. Я підійшов, допоміг чоловікові відсунути цей лут, щоб люди вийшли. Потім я почув крики однієї жінки, підійшов, а в неї осколкове поранення правого стегна. Я надав першу домомедичну допомогу, наклав турнікет і джгут. Ми викликали працівників медиків та відвезли цю людину до медичного центру», — розповідає один із співробітників гуманітарної місії «Проліска» Олександр Усенко.
Олександр Усенко, співробітник гуманітарної місії “Проліска”. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
У Добропільській громаді зараз проживає близько 19 тисяч людей. Але жителів стає з кожним днем менше. Багато цивільних просто не витримують емоційного навантаження через щоденні атаки.
«Сьогодні працівники гуманітарної місії “Проліска” надавали першу психологічну допомогу людям, які отримали стрес. Наш спеціаліст з кейс-менеджменту консультував із соціальних питань. Зокрема, за держпрограмою “Є-Відновлення”. Щодо евакуації, що зараз дуже актуально. Також постраждалим та найуразливішим передавали спальні мішки», — пояснює Олександр Усенко.
У сусідній з Добропільській Покровській громаді майже не лишилося місць, звідки люди не намагалися б виїхати. Допомагають із евакуацією найчастіше теж волонтери.
«О 7 годині ранку два автобуси виїжджають і вивозять щодня людей. Це може бути і 50 та 60 людей на день. Також працює і медтранспорт, який вивозить людей у супроводі з медпрацівниками», — описує ситуацію Олександр Усенко.
Такою послугою від «Проліски» скористалася Алла. Жінка попросила евакуювати свого 96-річного батька.
«Ну, немає сил. Ви розумієте, зараз вимикають світло, і я не зможу нічим його годувати. Нема куди йому кашку поблендерити, борщик, і все. Ми добре ще якось, а він що з голоду вмиратиме? Ні», – каже Алла.
У супроводі лікарів сім’я планує перебиратися до Дніпра.
«Звичайно, вік уже такий похилий. І дорога тим більше, їхати години 3-4, тож медичний супровід у такому віці вже є обов’язковим. У дорозі може статися все, що завгодно», — пояснює медпрацівник Дмитро Лигун, який супроводжує евакуацію.
Евакуація літніх та маломобільних людей з Добропілля. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Евакуація 96-річного чоловіка з Добропілля, Донецької області. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Найстрашніше в дорозі зараз це обстріли, особливо дронами. Вони у режимі постійного полювання на людей.
«Були у нас уже важкі, навіть дрон у нас попадав, а так щодня їздимо. Це вже понад 1000, там точно більше. Здебільшого це люди маломобільні чи не мобільні, які самостійно просто не можуть нікуди їхати. І яким обов’язково потрібний мед. супровід», – додає Дмитро.
Волонтери також допомагають виїжджати і людям із свійськими тваринами.
Люди намагаються не кидати своїх тварин. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
Ганна та Олексій змогли вивезти з Родинського до Добропілля маленьких собак. Кажуть, що з тваринами складно винайняти житло — ніде не беруть. Але люди не кидають вихованців.
Мешканка Родинського Ганна. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
«У нас собака залишився, ми його не змогли зловити. Вона забігла, забилася під ліжко, я кричу: “Клепа, вилазь!” Я її не можу витягнути, а ліжко, — буквально зі сльозами на очах каже Ганна. — І там мати залишилася. Вона боялася, ми спали у підвалі. Вона боялася постійно, ми її тягли до підвалу тому, що вночі взагалі не безпечно спати. Постійні прильоти і вона побоялася з нами виїжджати, забилася. Одну крупненьку собаку ніхто не хотів брати разом з нею. Ці маленькі хоч. Ця на ноги впала, не ходить. Інсульт. Вона весь час здригається, вона на все так реагує».
Відсутність житла, роботи, грошей, домашні та свійські тварини, маломобільні родичі — головні причини, чому люди залишаються вдома, навіть попри обстріли. До того ж Ганна має інвалідність, але в неї немає навіть пенсії.
«За що мені потім було їхати? Тож ми сиділи. Ми не “ждуни”. Тому, що нікуди, просто нікуди і нема за що… Нема за що поїсти, нема за що», — журиться мешканка Родинського.
Але ситуація в Донецькій області з кожним днем стає тільки гіршою. Покровськ вже практично оточений з трьох сторін, армія РФ підбирається до Дружківки та Костянтинівки. Добропілля, яке нещодавно було досить далеко від лінії фронту, спорожніло. Людям доводиться тікати зі своїх будинків у невідомість.
Обстановка у Добропіллі після обстрілу. Фото: Дмитро Глушко, “Новини Донбасу”
