Перше враження, як правило, найбільш точне.
Червону доріжку воєнному злочинцю прямо під трап (трохи промахнувся літак) вистилають американські військові в Алясці! Разом поїхали в авто…
Валерій Чалий, голова правління у Український кризовий медіа-центр, експосол України в США, сторінка ФБ.
Вдалося комусь із журналістів спитати воєнного злочинця, причому голосно, в присутності Президента США, чи він перестане вбивати цивільних? Показав на вухо, що недочуває…
Гидко й прикро на це все дивитися…
Якщо не будувати ілюзій і виходити не стільки з інтересів цієї невеликої групи керівних осіб, включно з партнерськими країнами, а з інтересів народу України, то правильним був би наступний підхід:
1. Визнання того факту, що Дональд Трамп зазнав нищівної поразки. Цього вже не приховати. І треба йому щось екстрено робити хоча б з цим відвертим приниженням.
2. Запросити Президента США на спільну зустріч керівників України та Європейських партнерів у Брюссель.
3. В разі, якщо буде повне заперечення — летіти до Вашингтона, але не залишати Президента України знову наодинці в Овальному кабінеті. Розумію, що часу на організацію колективного візиту мало, але в таких випадках – все можливо.
Можна було би попросити Президента Фінляндії Александра Стубба запросити Дональда Трампа зіграти напередодні зустрічі, у вікенд в гольф (в Європі чи Штатах), але це вже зі сфери вищої ліги дипломатії…
Ідея про участь у зустріч з Дональдом Трампом не одного Володимира Зеленського, але й європейських лідерів разом з ним, висловлена два дні назад, після денної мовчанки швидко набирає популярності й, навіть, може бути реалізована. Це – добре.
Нагадаю, що в тій таки пропозиції я ще вказував на дуже корисні, особливо зараз, комунікаційні зв'язки Президента Фінляндії Александра Стубба з Дональдом Трампом.
То ж буде чудово, щоб і він взяв участь у зустрічі.
Якщо є політична воля – все можливо і відстані не проблема. Якби так діяли в підтримці України не лише в динаміці зустрічей, а й швидкості запровадження та обсягу санкцій, ембарго на російську нафту або постачанні Україні ракет й інших засобів не лише для тримання оборони, але й для перемоги – було б набагато ефективніше!
А міжнародні конвенції, базові міжнародні договори, резолюції ООН стосовно агресії, навіть конституцію рф-ії ніхто з учасників планованої зустрічі в Вашингтоні не хоче освіжити в пам'яті?! Європейці тепер хочуть отримати якісь ефемерні гарантії ненападу на них від путіна… Американці реально вважають, що принцип гарантування чи посередництва в укладанні угод, які містять порушення міжнародного права, не прилетить колись до них бумерангом…
Українці чомусь сподіваються, що гарантії безпеки аналогічні статті 5 Вашингтонського договору – це не чергова морквина, вкусити яку так і не вдасться. Якщо ~"аналогічні", то чому тоді не членство в НАТО, хоч зараз і без тимчасово окупованих територій?!
Якщо так все піде, то не треба дивуватися, що на нас будуть тиснути, щоб наступна (тристороння, як планується) зустріч пройшла в Будапешті. Отримаємо якийсь one-way Будапештський меморандум – 2, із тими ж самими наслідками… Цього не можна допустити!
