“Ми трохи відвоювали своє місце під сонцем” – так описує початок відбудови Шевченківської громади її голова Олег Пилипенко.
Війна спустошила понад 2700 об’єктів інфраструктури Шевченківської громади на Миколаївщині, залишила села без людей і перетворила звичайні побутові потреби на виклик. Але громада не зупинилась. Повернення мешканців, запуск бізнесу, підтримка молоді, розвиток освіти й місцевої безпеки – кожен крок був зроблений завдяки людям, які залишились, повернулись і вирішили будувати майбутнє.
Шлях від спустошення до відбудови
Шевченківська громада входить у десятку найбільших на Миколаївщині – 21 населений пункт і 14,5 тисяч зареєстрованих мешканців до початку повномасштабної війни. Під час бойових дій виїхало близько 85% населення, деякі села повністю спорожніли. Через зруйновану енергетику, водогони та газопостачання, повернення людей стало викликом, особливо в умовах зими.
Загалом, внаслідок бойових дій у Шевченківській громаді пошкоджено або знищено понад 2700 об’єктів, більшість – житловий фонд. У шести селах його знищено на 70–90%. Деякі села були спалені фосфорними боєприпасами.
Тож у 2023 році, після деокупації та відділення лінії фронту, громада активно шукала підтримки від фондів. Не для харчів, а для будматеріалів і дров, аби мешканцям було куди повертатися. Люди, чиї домівки були пошкоджені або знищені, починали з нуля. Через брак ресурсів допомогти одночасно всім було складно.
Нам довелось трохи відвоювати своє місце під Сонцем. Це було не просто. Я їздив дуже багато по всім фондам, мав велику кількість зустрічей і на території громади, і за межами. Адже багато фондів могли допомогти харчуванням, гігієною, а нам це не дуже потрібно було. Більш критично стояло питання будматеріалів для відновлення житла, – розповідає голова Шевченківської громади Олег Пилипенко.
На думку Олега Пилипенка, відбудова починається з найголовнішого — повернення мешканців. Щоб люди могли повернутись, потрібно дати їм дах над головою.
Один із маркерів, перший і найголовніший, це повернення людей. Якщо ти зміг впоратись з цим питанням, то інші підуть легше. Для повернення людей треба допомогти відбудувати їхні будинки. Якщо будинок був зруйнований – необхідно надати модульний будинок. Ми це почали робити ще до того, як була впроваджена загальнонаціональна програма Є-відновлення, – зазначає Пилипенко.
Частині жителів громади надали модульне житло, інші скористалися державною програмою “Є-відновлення”, яка вже принесла мешканцям понад 600 млн грн компенсацій. Понад 300 сімей отримали сертифікати за знищене житло, хоч часто купують нове помешкання поза межами громади. Тож на сьогодні у великих населених пунктах житло вже частково відновлено, а у малих повернулося до 30% мешканців.
Наприклад, у двох селах ОТГ встановили 25 модульних будинків. Площа таких будиночків 42 м2. Їх зводили молодіжні волонтерські бригади.
Фондом надавалися тільки стіни й бетонна плита. Виливали плиту, через місяць приїжджали і робили стіни. Це були такі збірні бригади. Швидко, весело, разом з господарями будинків проходили роботи, – розповідає староста сіл Оксана Гнедько.
Підтримка бізнесу у складні часи
Повернення мешканців дало змогу перезапустити бізнес, зокрема середні та великі підприємства, які тепер залучають не лише місцевих, а й працівників з Миколаєва. У громаді з’явився попит навіть на некваліфіковану робочу силу, особливо в агросекторі.
Шевченківська громада активно розвиває овочівництво, яке частково перехопило ринок у Херсонщини після окупації Херсонської області та руйнування Каховської зрошувальної системи. Сьогодні сюди переїхали й фермери з окупованих територій, продовживши вирощування овочів на новому місці. Раніше у нас переважали зернові, бо близькість до порту забезпечувала вигідну логістику. Зараз, із закриттям порту, багато хто перебудувався, – пояснює голова громади.
На території громади працює найбільший в Україні завод із перероблення томатів, а також підприємство, яке виготовляє соки та чипси. Два великі заводи формують 70% бюджету громади, решта – це фермери й малий бізнес.
Після повномасштабного вторгнення найбільше постраждали фермери та малий бізнес – у них не було ресурсів на відновлення. Громада стала для них точкою опори й реалізувала три основні напрями підтримки:
- Програма підтримки мікробізнесу. Підприємці, які працюють на території громади та сплачують податки, можуть отримати компенсацію з місцевого бюджету.
- Допомога з розмінуванням. Через бойові дії багато полів заміновано. Громада першою в Україні була включена до державної програми з розмінування сільгоспземель, також на її території працюють міжнародні гуманітарні оператори. Існує спільне фінансування: частина – з бюджету, частина — від фермера, за тендерною процедурою.
- Грантові проєкти. У 2022–2023 роках фермери скептично ставились до грантів, але згодом побачили реальні приклади успішних заявок. Після цього дедалі більше аграріїв почали подаватися на гранти від різних фондів.
Це була кооперація між фермерами й місцевою владою. У нас був вже досвід роботи з багатьма фондами та ми розуміли, як фонд мислить і як він відбирає переможців. Тому, коли у перших фермерів вийшло, інші також долучилися. Тому зараз у багатьох наших фермерів є грантові кошти, які їм допомогли. Десь у когось більше, десь у когось менше, – говорить Олег Пилипенко.
Нині десятки господарств отримали грантові кошти. Суми різні, але це допомогло фермерам відновити роботу.
“ТОПчики” і мотиваційні програми: як громада підтримує освіту
Поступове повернення жителів дало поштовх для відновлення освіти. Громада обґрунтовувала перед донорами потребу у відбудові садочків і шкіл, адже “є для кого”.
Усі учні та вчителі отримали гаджети для онлайн-навчання – завдяки благодійним партнерам. У громаді побудували два тимчасові освітні простори, адже будівлі шкіл знищив ворог у 2022 році. Це сучасні комфортні модулі, де навчаються діти, які вже чотири роки живуть в умовах війни.
Сьогодні повернулися майже усі наші учні. Якщо до війни навчалося 145 – 147 дітей, то зараз – 130 – 133. Увесь час ми працювали дистанційно. Коли нам відкрили тимчасовий освітній простір у січні, ми почали виходити на змішану форму навчання. Через те, що не харчуються діти, ми працюємо у дві зміни по три години. Діти не поспішають звідси йти. Вони ще сидять на коридорах, грають на подвір’ї; їм подобається, їм мало цього часу. І вони дуже раді, що вони тут можуть спілкуватися і бути разом, – пояснює директорка ліцею Тетяна Яковлєва.
Ще одна школа, яка запрацює з вересня, планує охопити 300 учнів громади. Тут також відкрили модульний заклад.
Оскільки значна частина навчальних закладів у Шевченківській громаді постраждала внаслідок ворожих атак, жителі сусідніх сіл переводять своїх дітей до відновлених навчальних закладів, де учні безпосередньо матимуть змогу відвідувати школи офлайн.
У нашому селі багато зруйнованих будинків, зокрема, наша школа. Сьогодні ми відновили свій дім, але школу – ні. Моя дитина майже з першого класу навчалась онлайн. Адже спочатку “ковід”, потім війна. Тому я прийняла рішення перевести доньку до іншої школи в громаді, адже вона потребує соціалізації, живого спілкування, – розповіла жителька села Шевченківської ОТГ Тетяна.
Для того, що учні з сусідніх сіл мали змогу дістатися шкіл, у громаді організовують підвіз учнів.
Також Шевченківська ОТГ працює над збільшенням кількості таких просторів і впроваджує мотиваційні програми:
- “Мотивований педагог” – викладачі, які підвищують кваліфікацію та виконують чітко прописані критерії, отримують винагороду з місцевого бюджету.
- “Мотивований учень” — учні зі свідоцтвами з відзнакою (аналог “золотої” чи “срібної” медалі) отримують сертифікати на 5000 грн. Також винагороджуються ті, хто склав НМТ на понад 160 балів або є переможцями Малої академії наук.
Коли в когось одного вийшло – інші йдуть за ним. Всі побачили, що це реально працює, – наголошує Пилипенко.
Олег Пилипенко
З руїн – до сервісу
Центр надання соціальних послуг Шевченківської громади працює з 2020 року. До повномасштабної війни у структурі функціонували стаціонарне відділення для людей похилого віку, фахівці з соціальної роботи та надомне обслуговування у восьми старостатах. З початком вторгнення персонал опинився перед викликами евакуації маломобільних мешканців.
У грудні 2022 року фахівці Центру вийшли на роботу попри відсутність світла, вибиті вікна й розбиту інфраструктуру. Було збережено документи, відновлено функціонування. Сьогодні на обліку – понад 537 осіб з інвалідністю, понад 880 ВПО, зокрема з Херсонщини, соціальні працівники обслуговують 23 осіб у Шевченковській громаді.
Через близькість до бойових дій стаціонарне відділення для людей похилого віку наразі закрите. Замість нього громада:
- відкрила пункт прокату речей першої потреби;
- готується до запуску мультидисциплінарної команди для обслуговування маломобільних осіб;
- реалізує проєкт компактного проживання для ВПО.
Також Шевченківська громада долучилася до пілотного проєкту “Помічник ветерана”. З березня 2025 року двоє фахівців супроводжують демобілізованих осіб.
Ми працюємо постійно, навіть коли інші служби зупинялися. Як тільки закінчиться війна, будемо наполягати, щоб у нас відкрили стаціонарне відділення. Дуже багато є звернень, які необхідно відпрацьовувати, але поки немає змоги, – зазначила в.о. директорка Центру надання соціальних послуг в Шевченківській громаді Наталя Ляшок.
Житло для ВПО і нові мікрорайони
Громада вже створює житло компактного проживання для ВПО – на першому етапі там зможуть розміститися 60 осіб.
Крім того, Шевченкове стало однією з трьох громад, де за підтримки Нідерландів буде реалізовано пілотний проєкт з будівництва мікрорайонів з екоматеріалів.
Мета – зберегти населення й переселити мешканців з повністю зруйнованих сіл у великі населені пункти, – пояснює голова Шевченківської громади.
Для цього вже обрано дві земельні ділянки, куди зможуть переїхати як місцеві, так і родини з інших регіонів, зокрема Херсонщини та Запоріжжя.
Як громада підтримує молодь: від ідеї до реалізованого проєкту
Минулого року учні однієї зі шкіл громади стали переможцями молодіжного грантового проєкту. Вони пройшли навчання, навчилися писати й презентувати ідею, працювали з ментором та педагогами. Частину коштів надала донорська організація, іншу – зібрали самі. Усього перемогло п’ять команд, чотири з яких були з міських шкіл, і лише одна – сільська, з Шевченківської громади.
Це дуже крутий успіх. Бо коли діти самі вкладаються в проєкт, вони дбайливо ставляться до результату, – наголосив Олег Пилипенко.
У результаті в школі з’явився молодіжний простір, де учні можуть збиратися. Це надихнуло й інших: уже наступного року інша школа з громади також перемогла в конкурсі. Вони реалізували два напрямки – Алею слави в селі та шкільний музей війни.
Ще один приклад – волейбольний майданчик, створений у співпраці місцевої молоді, старости та активістів за грантові кошти.
Проєкт на 500 тисяч гривень підтримав донор матеріалами, усе інше – зробило село. Також поруч із майданчиком найближчим часом з’являться вуличні тренажери. Це також проєкт, який реалізовує село.
Я написала проєкт волейбольного майданчика. Наші діти робили все своїми руками. Ми отримали тільки матеріали на цю суму, тому що нам не вистачало на роботу грошей, решту вони робили самі. Від вирівнювання до огорожі, самі клали плитку й бордюри. Результат чудовий! Інколи думаю, що навіть, можливо, професіонали так чудово не впорались. Сьогодні на цьому майданчику ввечері збираються багато людей, приходять грати, – розповіла староста села Шевченківської ОТГ Ірина Наумович.
Безпека на рівні громади: пожежна охорона та офіцери поліції
Добровільна пожежна охорона трансформована в місцеву професійну службу. Нині в штаті 16 рятувальників, які отримують зарплату, забезпечені спецодягом і технікою. У розпорядженні громади вже три пожежні авто, а четвертий – надійде цього року.
Ми стали однією з чотирьох громад з прифронтових областей, відібраних для пілотного проєкту з розробки стандартів забезпечення місцевих пожежних частин, – розповів Олег Пилипенко.
Проєкт передбачає обладнання на понад 10 млн грн, навчання й сертифікацію. Місцева пожежна команда стала рекламним обличчям реформи ДСНС – їх відзначали на національному рівні.
У зв’язку з тим, що стара будівля знищена, громада готується збудувати нову пожежну станцію з нуля, вартість близько 30 млн грн.
Також з 2021 року в ОТГ втілюється програма “Поліцейський офіцер громади”. У найгарячіший час 2022-го перший офіцер евакуював понад 120 родин, вивіз важливі документи громади, допомагав із гуманітаркою та охороною порядку.
Сьогодні в громаді працюють троє офіцерів, три станції та три службові авто. Вони активно займаються превентивною роботою з дітьми, запобігаючи ризикам ще до того, як виникне загроза.
Відновлення без пауз
Наразі у громаді глобально замінюють водогони. На території ОТГ вже встановили 13 водонапірних башт.
Встановлюємо нові башти, сонячні панелі, гідравлічні станції, отримуємо комунальну техніку різну і для шкіл і для житлово-комунальних підприємств, для місцевої пожежної охорони. Робота у нашій громаді не зупиняється, – говорить Пилипенко.
Шевченківська громада є прикладом того, як місцева ініціатива, партнерство з донорами та згуртованість мешканців можуть змінити траєкторію від руйнування до сталого розвитку. Тут вміють не лише просити, а й пропонувати рішення: від “ТОПчиків” і волейбольних майданчиків до мультидисциплінарних команд, розмінування полів і залучення міжнародної допомоги. Поки частина країни ще бореться за виживання, Шевченкове показує, як будується нова реальність з опорою на людей.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
