У Кременчуцькій та Хорольській громадах провели в останню путь загиблих Захисників України
Сьогодні Кременчук попрощався із полеглим Героєм — Євгенієм Твердохлібом. У Хорольській громаді провели в останню дорогу військовослужбовця Збройних Сил України — Олександра Бову.
Загинув Євгеній Вадимович Твердохліб 30 серпня 2024 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові. У 40-річного воїна залишились мати та батько, повідомили в Кременчуцькій міській раді.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
Олександр Петрович Бова народився 17.11.1994 у серці Полтавщини – в селі Бутівці Староаврамівського старостинського округу Хорольської громади, де з дитинства вбирав у себе любов до рідного краю, працелюбність, чесність і гідність. Саме ці риси стали фундаментом його життєвого вибору — стати на захист України в найтяжчі для неї часи. Батьки виховали двох синів, вірних Захисників України – Олександра і Євгена, які пліч-о-пліч боронили Батьківщину від російської навали в складі двох бригад морських піхотинців, повідомили в Хорольській міськраді.
Брат полеглого Захисника – легендарний воїн, полковник ЗСУ, командир 38-ої окремої бригади морської піхоти, який 10 березня 2023 року був відзначений найвищою державною нагородою – званням Герой України з орденом «Золота зірка» за оборону Маріуполя та утримання позицій української армії під час відбиття російського наступу. Для старшого брата, який пройшов пекло війни й на собі відчув всі її жахливі наслідки, втрата рідної людини стала найстрашнішою моральною тортурою.
Військову справу Олександр обрав з дитинства, тож після закінчення 9 класів місцевої сільської школи вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. У 2016 році закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Це єдиний в Україні вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку офіцерів для Державної прикордонної служби України. Молодий офіцер охороняв державні кордони на різних контрольно-пропускних пунктах, зокрема, в Придністров’ї.
У 2019 році Олександр пов’язав свою долю з коханою дружиною Вікторією. У 2021 році молоду подружню пару ощасливило народження сина Данила.
З 2024 року Олександр Петрович звільнився з лав прикордонної служби та на прикладі старшого брата доєднався до злагодженої бойової команди морських піхотинців, які стояли на обороні села Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.
Службу в лавах морської піхоти Збройних Сил України Олександр на посаді начальника штабу – першого заступника командира батальйону, а згодом – старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту проходив із гідністю, мужністю та глибокою вірою в перемогу. Він був воїном, якого поважали побратими, любили рідні й цінували командири. Його хоробрість, витримка та відданість стали прикладом для всіх, хто мав честь служити поруч. Під час проходження військової служби був відзначений вищим командуванням нагородами та подяками, відомчими заохочувальними відзнаками за вірність присязі, високі результати у бойовій підготовці та зразкове виконання обов’язків.
На жаль, Герой не дочекався перемоги, а гасло його бригади «На хвилі перемоги» звучатиме вустами його побратимів, які продовжать боротьбу з російським агресором. Молодий офіцер отримав вогнепальне поранення, яке виявилося несумісним з життям.
Братерство морських піхотинців гідно попрощалося зі своїм бойовим побратимом Олександром, пронизавши простір багатократним гучним салютом на його честь. Герой передчасно пішов у засвіти, але залишився з честю в строю найкращих і найсильніших воїнів. Йому назавжди тільки 30…
Вічна світла пам’ять Героям!
