Минув рівно рік, як відійшов у Вічність генерал МВС Геннадій Геннадійович Москаль. Рік тому про нього у день смерті Юрій Луценко написав у ФБ:
Він прожив яскраве життя. Профі. Оригінал. Українець. Я знав його з 2005, коли він сильно допоміг відновити роботу кримінального блоку та й взагалі, зрозуміти виклики системи.Саме він дав мені головну пораду: ЮВ, зараз всі вам казатимуть, що такого розумного міністра ще не було. Вони всім це кажуть. Гоніть цих паркетних генералів до беніної мами, беріть капітанів і майорів. І тільки з Карного розшуку. Сцена1. Москаль – мол лейтенант карного розшуку в гірському районі Чернівецької області. Для перевірки жовторотому дали «висяк» – вже рік як нерозкриту крадіжку кози. Через тиждень Москаль набрав кості на мясокомбінаті, розклав їх у лісі і з понятими склав Акт про невинно убієнну козу невстановленими вовками. Далеко піде! – сказало начальство. І організувало другий виклик: прийом відомої циганки, яка мала цех по варці дурі і довідку з психдиспансера. Правило прийому божевільних просте: мовчи, тоді за годину закінчиш. Якщо вступиш у діалог – буде 3-4-5 годин. Циганка зайшла з 6 дітлахами і криком ще з порогу рвс. Старики сищики засікли час. Через 15 хв циганка з криком вискочила з кабінету. І більше, до речі, ніколи не появлялася. Старики зайшли в кабінет. Лейтенант Москаль сидів на столі і затято гавкав. «Лом ломом вишибають» – з кривою посмішкою сказав майбутній генерал бувалим операм. Сцена 2. Розквіт кучмізму, розпал акцій протесту проти вбивства журналіста Гонгадзе. Міністр Кравченко категорично проти призначення на його місце Москаля. В присутності Кучми навть стріляв у бік Генгенича. Бо – неуправляємий. Москаля сплавляють в Крим. Там він набуває величезної слави в боротьбі з бандитизмом. Взривають насмерть його заступника. Москаль вперто ходить з готелю до главку пішки і без охорони. Біля дверей вибухає урна. Пох, вперто робить своє. ОЗУ СЕйлем розгромлено. Лідер Воронков і бригадири в тюрмі. Сцена 3 2005 рік. Моя перша колегія в якості міністра ВС. 98 % керівників областей та районів знято з посад. В залі – нові начальники УВС та підрозділів центрального апарату. Я озвучив їм лекцію про нову постмайданну політику, повагу до людей, скасування проценту розкриття тощо. Стримані аплодисменти. Слово бере перший заступник міністра Г. Г. Москаль. «Менти, ви знаєте, що саме прозоре в світі?- зі своєю потойбічною усмішкою питає присутніх. «Думаєте – скло? Хер вам, а не скло! Думаєте – кришталь? Хер вам, ні. Думаєте – брильянти? Ні, найпрозоріше в світі – ви, менти. Я вас …. Наскрізь бачу! Думаєте, похлопали і по кущах святкувати? Хер вам. Взяли ручки і записали мій телефон. Із завтрашнього дня з 6-00 по алфавіту областей по 15 хв – рапорт про події доби, з готовими версіями причетних до тяжких і особливо тяжких. І якщо моя версія виявиться точнішою – вам ппц»Сцена 4. 2006 рік. Ющенко призначив Г. Г. Москаля головою Луганської області. Мер Алчевська ( звичайно, від ПР) довів до розмороження міста. Москаль в помаранчовій (!) курточці МЧС особисто лазить по теплотрасах тамкотельнях. «Вдячне» населення скандує «вонаранжевыхфашистов» і вішає навпроти готельного вікна губернатора помаранчеву кришку унітаза. Москаль викликає нач гувс області і каже: щоб населення оцінило нашу роботу, треба зачистити місто від бомжів і попрошайок з Росії. Генерал браво «щолкнув каблуками» і довів патрульним план – 5 бомжів на зміну. Я в цей час, нічого про це не знаючи, читаю по ночам пошту трудящих. Один лист – із Алчевська:«Уважаемый ЮВ. Раньше я вас считала оранжевым фашистом, который служит США. Но все изменилось! Раньше мой муж приходил с комбината домой грязный, злой и пьяный. Материл меня и часто бил. Однажды я заставила его пойти выкинуть мусор. Он как был в трениках и тапочках, матерясь, спустился во двор. Но ведро упало в контейнер. Он залез туда за ним. П тут – милиция. И его спросили, кто он. Муж сказал – я здесь живу. А менты говорят, кто здесь живет, по бакам не лазает. Паспорт есть? Нет – бомж, марш в машину. И вывезли моего мужа в Голую поистань. Вернулся он через неделю. С тех пор он всегда умывается и переодевается после работы, помогает мне по хозяйству и никогда не грубит. Большое вам спасибо за работу милиции!!!»Сцена 5. 2007 рік. Москаль – кандидат в депутати від Народної Самооборони. На теледебатах Шуфрич ядовито нагадує, як ГГ готував візит Кучми в Дніпропетровськ, зібрав усіх бомжів на баржу і сплавив їх по Дніпру. Москаль без хвилини роздумів: « А що, Нестор, тільки тобі по всіх усюдах їздити зпа народні гроші? Бомжі що, не люди? Вони теж хочуть Дніпром проплисти, батька Тараса в Каневі побачити!» Через тиждень Москаль урочисто відкрив в Ужгороді памятник «коляски, з якої в дитинстві упав Нестор і забився головою»Сцена 6. 2016 рік. Москаль – глава військово-цивільної адміністрації Луганської області. Постійно на лінії зіткнення, раз навіть завіз мене,як радника Порошенка, інспектувати життя селища в лнр:)В день виборів до нього з дзизом підходить група ватних жіночок і на всю площу кричать, що вони протестують – чому в бюлетнях немає путінської Єдіної Расії? ГГ каже: неужели! Это действительно беспредел, наверное провокация Правого сектора. Но – ничего, дописывайте ручкой товарища Путина и все будет учтено. И всем своим подружкам перезвоните!» Ватниці з криками ура масово і радісно йдуть робити бюлетні недійсними. Сцена 7. 2018 рік. Голова Закарпатської ода Москаль дзвонить мені в Генпрокуратуру. – Скажи Пороху, хай поверне мене на Донбас. Я не можу тут. Нема живої роботи, нахер нікого послати. Тільки «пане, доброго дня/ перепрошую, пане»Він любив екстрем, вмів послати нах і відповісти ваті факом. Але день і ніч працюва для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах. За це його поважали і вороги. Бачив особисто, як на окупованій території до нього збігалися люди і вірили кожному його слову. Одного разу він з нашими дівчатами-депутатами, які привезли машину гуманітарки потрапив під артобстріл. Сховалися під стіну церкви. Коли обстріл припинився, з церкви вийло 5 бойовиків лнр. Погляд очі в очі. Пауза. – Проходь, Москаль, ми тебе знаємо. Ти хоч і бендера, але правильний. За кадром – ще десятки таких історій. Ще сотні професійних досягнень генерала МВС, ім‘я якого наводило страх на бандитів і корупціонерів Чернівців, Дніпропетровська, Криму, Закарпаття, Києва. Вічна Вам память, Геннадій Геннадійовичу…
