Цього дня, 75 років тому, загинув у бою Роман Шухевич (1907-1950), визначний український політичний, військовий діяч. Головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА), чисельність якої сягала до ста тисяч вояків, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР), голова проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) в Україні. Сім років Роман Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв радянським спецслужбам.
АрміяInform, за матеріалами Українського інституту національної пам’яті.
Пропонуємо Вам згадати у цей день відчайдушного борця за свободу і незалежність України, ознайомитися із цікавими фактами із життя Романа Шухевича.
1. Роман Шухевич походив зі славного українського роду. Його прадід, священник Йосип Шухевич, першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. Іван Франко написав передмову до посмертного видання його творів. Дід, професор Володимир Шухевич, був активним учасником товариства «Просвіта» і дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка. Володимир Шухевич був автором дослідження «Гуцульщина», найґрунтовнішої праці про гуцулів у 5 томах. Дядько Степан Шухевич був адвокатом і оборонцем прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
Батько Романа Осип Шухевич, суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром у Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині, за що після поразки визвольних змагань покараний польськими окупантами у львівській тюрмі «Бриґідки». Мати Євгенія – донька-одиначка отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радехівщині. Батьків Романа Шухевича більшовики арештували і вислали за межі України (батька в Кемеровську область Росії, матір у Казахстан), де вони невдовзі померли.
2. 15-річний Роман Шухевич на різдвяних канікулах урятував дитину, яка через крихкий лід впала у крижану воду. Внаслідок переохолодження рятівник довго хворів на запалення легень.
3. Навчаючись у 1917-1925 роках в Академічній гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї в 1921-1922 роках винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – Командант УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього Командира УПА.
4. Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорізьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диска і штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався і планеризмом, здобув диплом пілота безмоторного літака.
5. Шухевич захоплювався мандрами по річках: на човні проплив із Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії. Також він заснував у «Пласті» курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки Західної України.
6. Роман Шухевич був музично обдарованою людиною: закінчив курс народних танців Василя Авраменка, навчався в Музичному інституті імені Лисенка, закінчив курси гри на фортепіано. Він виступав із концертами на різних сценах Львова. У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»). Одним із солістів квартету був рідний брат Романа Юрій, пізніше, у 1941-му, закатований більшовиками. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі. Роман полюбляв грати на фортепіано і робив це за кожної слушної нагоди. Як зазначали квартиранти родини Шухевичів, коли у домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано, грав і співав із «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир-тишина». Після цього сварки вщухали. Якось молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку. Інструмент привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти возом, тому понесли на руках. Несли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати в дорозі.
Роман Шухевич із сестрою Наталею (1938 рік)
7. Після звільнення з ув’язнення Роман Шухевич із приятелем Богданом Чайківським заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама». Фірма успішно розвивалася й відзначилася креативним підходом до реклами, не гребувала еротичними сюжетами і оригінальними акціями. Зокрема якось працівники «Фами» поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю «Жорж». Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала… лялька жінки з рекламою.
Окрім газетної реклами, «Фама» активно працювала на ринку крамничних вітрин, заробляла рекламою на трамвайних стовпах. З часом справи пішли настільки добре, що в останні роки існування компанія вийшла на ринки Угорщини й Німеччини. При цьому Роман Шухевич увесь час вів «чорну» бухгалтерію і щомісяця перераховував чималі кошти на потреби українського підпілля.
8. Свої воєнні університети генерал-хорунжий УПА починав як звичайний рядовий гарматник у польському війську. У 1928-1929 роках Шухевич проходив строкову службу в артилерійській частині у Володимирі-Волинському і навіть навчався в так званій підстаршинській школі. Але через участь в українській націоналістичній організації вважався неблагонадійним, тому не зміг завершити навчання і залишився рядовим.
9. Роман Шухевич, керуючи Організацією Українських Націоналістів, показав себе талановитим політиком. Саме під його керівництвом ОУН зробила низку вкрай важливих політичних кроків: в серпні 1943-го проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, ухвалено розгорнуту програму організації, по суті – програму національно-визвольного руху. В листопаді за участю Шухевича проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, що мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. У липні 1944 року ОУН створила підпільний парламент — Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.
10. Роман Шухевич уважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» Шухевич поставив ультиматум командирам загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його побратими будували Українську повстанську армію за зразками регулярних армій: створювались штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад і навіть була власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940-1950-х років.
5 березня 1950 року: останній бій генерала
Кульмінацією життя Романа Шухевича стала його загибель 5 березня 1950 року в селі Білогорща поблизу Львова, яке нині є частиною міста. Цей день увійшов в історію України як приклад героїчної самопожертви й нескореності.
Проти Шухевича, який переховувався на конспіративній квартирі, радянські спецслужби кинули значні сили: близько 700 співробітників МДБ оточили будинок Наталії Хробак (нині знищений через удар російського безпілотника), де перебував генерал разом зі зв’язковою Галиною Дідик. Операцію очолював генерал Павло Судоплатов — відомий організатор політичних убивств за наказом Сталіна.
Передумовою до трагічного фіналу став арешт зв’язкової Дарії Гусяк ("Дарки") 2 березня 1950 року. Навіть під тортурами вона не видала Шухевича, але через необережність передала інформацію агентці МДБ, підсадженій до її камери. Це дозволило чекістам вийти на слід Головнокомандувача.
Зранку 5 березня будинок у Білогорщі оточили щільним кільцем. Шухевич, розуміючи безвихідь ситуації, вирішив не здаватися живим. У перестрілці він тяжко поранив майора МДБ Ревенка, котрий неідовзі сконав, але сам отримав важкі поранення від автоматної черги. За одними даними, Шухевич помер від ворожих куль, а за іншими свідченнями, щоб уникнути полону, 42-річний генерал вистрелив собі в скроню.
Радянська влада намагалася приховати місце поховання Шухевича, боячись, що його могила стане символом спротиву. За однією з версій, його тіло вивезли за межі Галичини, спалили, а прах розвіяли над річкою Збруч. Точне місце його останнього спочинку досі невідоме, що лише додає містичності його постаті. Хоча у Львові на Личаківському цвинтарі вже за незалежної України встановили символічний надгробок Роману Шухевичу.
