Неділя, 9 Лютого, 2025

Війна

Новини Донецьк

Кого насправді єднає Міністерство національної єдності

Кого насправді єднає Міністерство національної єдності

Міністерство національної єдності було створене 3 грудня 2024 року на базі ліквідованого Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій. За майже два місяці свого існування Міннацєд досі знаходиться у стадії підготовки до запуску. Але критикують його не за це. Проблема в тому, що його хоч і створили на місці вже існуючої установи, передачі повноважень від старого міністерства до новоствореного не відбулось. Тож зараз і чиновники, і депутати ставлять питання: а навіщо ми взагалі створили нове міністерство, навіщо витрачаємо на нього державні гроші, і чи зможе Міністерство єдності дійсно єднати. Ми спробували розібратися в цьому питанні.

Тричі хрещене міністерство

Близько 20 мільйонів українців зараз перебувають за межами своєї країни. Такі дані озвучує новий міністр Міністерства національної єдності Олексій Чернишов, презентуючи діяльність свого підрозділу за кордоном. 20 мільйонів — це не тільки українці, які залишили країну через війну. Сюди входять і емігранти минулих років, і заробітчани, і діти українців, які народилися вже за кордоном.

Ідея влади полягає в тому, що необхідно повернути частину цих людей назад, в Україну, щоб залучити їх до відновлення української економіки і загалом до відродження країни.

Міністерство тричі змінювало свою назву. Спочатку було міністерство єдності, потім міністерство обʼєднання українців, потім міністерство національної єдності. Влада все ніяк не могла визначитися, яку основну задачу покласти на нове владне утворення, тому і перебирало «на смак» варіанти назви. Нарешті визначилися, але від того більше ясності не настало.

«Виявляється, вже місяць в нашій країні існує Міністерство національної єдності України, — зазначає народний депутат Ярослав Железняк. — І воно не просто створено, а створено на виконання пункту Плану стійкості [президента Зеленського – прим.ред.], пафосно презентованого в Раді півтора місяці тому… І якщо чесно, то за місяць я так і не зрозумів нафіга його було створювати і яку функцію воно виконує, навіщо ми витрачаємо на це кошти і головне, як це допомогло єдності?», — ставить питання народний депутат.

Новопризначений міністр Олексій Чернишов на такий випад з боку нардепа відреагував оперативно і запропонував Ярославу Железняку зустрітися, щоб відповісти на всі його питання.

Кого насправді єднає Міністерство національної єдності

Очільник Міністерства національної єдності України Олексій Чернишов

Олексій Чернишов прийшов у державний сектор із бізнесу. Він майже 20 років працював в Україні та за кордоном у сфері фінансів, інвестицій, інвестбанкінгу, нерухомості та ІТ. Координував реформу децентралізації, визнану Євросоюзом однією з найуспішніших реформ в Україні, а також реформу державного регулювання у будівництві. Відновив реформу корпоративного управління в Нафтогазі. Був головою правління та CEO НАК «Нафтогаз України», а потім — міністром розвитку громад та територій України.

Чернишова називають системною людиною. Але чи вдасться йому систематизувати роботу, цілі якої до кінця незрозумілі навіть тим, хто нарізав міністру задачі, — питання відкрите.

Адже спочатку в Раді обговорювали необхідність трансформації Міністерства реінтеграції в Міністерство єдності. Потім стали казати про необхідність створення міністерства, яке буде займатися поверненням українців з-за кордону. Тепер з’ясовується, що озвучена президентом Зеленським ідея повертати українців в Україну — взагалі не є основною задачею Міннацєдності. Під час виступу перед українцями у Польщі (інформація про поїздку міститься на сайті міністерства), Олексій Чернишов підкреслив, що його міністерство — це не міністерство повернення. Його мета як міністра зробити так, щоб ті, хто хочуть повертатися — поверталися, а ті, хто хоче залишитися за кордоном — хай залишаються, але не втрачають зв’язок з Україною і допомагають їй тим, чим можуть, в тому числі і промоцією рідної країни.

Тож, судячи з презентації, міністерство планує створювати агенції в різних країнах, надавати консульські послуги, консультувати з різних правових питань. А ще при агенціях відкриють кафе, створять культурні та освітні простори. Будуть допомагати знайти роботу в Україні і навіть обіцяють бронювання від мобілізації для чоловіків.

А як же проблеми внутрішніх переселенців?

Коли у Верховній Раді обговорювали переформатування Міністерства реінтеграції у Міністерство єдності, депутатам обіцяли повну передачу повноважень від одного до іншого. Але вийшло так, що значний пласт роботи, особливо щодо інтеграції вимушених переселенців, загубився.

Як пояснили нам в пресслужбі Міністерства національної єдності, їхня основна робота — це українці за кордоном. Питання можливої роботи з українцями на окупованих територіях поки відкрите. Структура міністерства ще формується, остаточно програма діяльності і інші установчі документи будуть сформовані у лютому. Тоді і можна буде ставити питання.

А от щодо роботи з ВПО, тут вже зараз відомо, що Міннацєд цим займатися не буде. Переселенців передають у підпорядкування до Міністерства розвитку громад та територій, ну а звітувати за реалізацію або нереалізацію діючих програм по допомозі переселенцям тепер нема кому.

Проблеми переселенців зникли з радарів українського уряду. Дуже сподіваємось, що тимчасово.

Кого насправді єднає Міністерство національної єдності

«Трансформації в уряді вплинули на формування політики щодо ВПО, адже Мінреінтеграції перетворили на Мінєдності, а всі функції щодо переселенців передали до Мінрозвитку. В результаті в одних вже не можна питати виконання Стратегії по ВПО, а в других ще не можна», — каже Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту внутрішніх переселенців.

Його комісія визнала роботу виконавчих органів щодо переселенців недостатньою, рекомендувала Кабміну оновити операційний план з урахуванням нових викликів та почати підготовку нової Стратегії із залученням всіх зацікавлених сторін.

Поки що не розуміють трансформацій, що відбуваються в уряді, і в місцевих громадах. Наприклад, в Маріупольській міській раді, яка системно працює з проблемами переселенців, кажуть, що досі не отримували жодних роз’яснень, як саме буде працювати Міністерство національної єдності, хто буде займатися проблемами українців в окупації, а хто — внутрішніми переселенцями.

«Ми продовжуємо працювати завдяки тому, що за три роки маємо власний досвід вирішення багатьох проблемних питань. Тому не зупиняємось і чекаємо на роз’яснення», – прокоментували у міськраді.

За що ще критикують «новонародженого»

Альона Луньова, директорка з адвокації центру прав людини ZMINA, в коментарі «Радіо Свобода» пояснила, що і вона, і більшість її колег виступали проти припинення роботи Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій, але вони були не проти його трансформації у Міністерство національної єдності.

Кого насправді єднає Міністерство національної єдності

Директорка з адвокації центру прав людини ZMINA Альона Луньова

«Ми багато говорили про необхідність трансформації. Але якщо вже говорити про зміни у підходах, то, на нашу думку, треба говорити про зв’язки з людьми, а для цього треба працювати з усіма громадянами, які через певні обставини втрачають зв’язок з Україною або такий зв’язок стає слабким — це і українці за кордоном, і внутрішньо переміщені громадяни, і українці в окупації. Тобто Міністерство єдності має бути про єднання всіх українців. На жаль, нас почули лише частково, створивши міністерство для українців за кордоном. Ми маємо дуже багато застережень щодо цього».

Правозахисниця вважає такий підхід до створення міністерства глибоко помилковим.

Крім того, Альона Луньова зауважує, що частину функцій, які збирається взяти на себе Міннацєд, зараз виконує Міністерство закордонних справ. Яким чином будуть розподілятися повноваження в подальшому, теж не зрозуміло.

Тож поки що питань до міністерства набагато більше, ніж відповідей, які ми отримуємо. Нас просять зачекати до остаточної розробки положення, структури, стратегічних задач міністерства. Але вже зараз очевидно, що з якихось причин проблеми ВПО для влади відходять на другий план.

Навряд чи таке ставлення до переселенців всередині країни зможе спонукати тих, хто залишається за кордоном, повертатися додому. 

Інше в категорії