Святий вечір є одним із найважливіших родинних свят на Івано-Франківщині. Цей вечір сповнений глибокої символіки, обрядів та звичаїв, що передаються з покоління в покоління, відображаючи багатство культурної спадщини Прикарпаття.
Підготовка до Святого вечора
У день перед Святвечором дотримуються строгого посту, коли заведено не снідати й не обідати, готуючи душу та тіло до Різдва.
Особлива увага приділяється приготуванню святкового столу, який зазвичай прикрашають 12 пісних страв, що символізують 12 апостолів Ісуса Христа.
Обряди та звичаї Святого вечора
Дідух: Символ родоводу та духовної спадщини. Його встановлюють на покуті, а підлогу посипають соломою, що символізує єдність з предками та побажання добробуту.
Коляда: Зі Святого вечора вулицями сіл і містечок лунають колядки. Особливою є традиція “драниці” в селі Саджавка на Коломийщині, яка додає колориту різдвяним святам.
Годування худоби: Перед вечерею господар бере хліб, часник, сіль, набирає по ложці кожної страви в миску і йде до стайні, щоб нагодувати худобу. Вважається, що в ніч на Різдво худоба отримує здатність говорити людською мовою і може поскаржитися Господу на погане ставлення господаря.
Свідчення місцевих жителів
Місцеві жителі з теплотою згадують традиції Святого вечора. Наприклад, правнучка Івана Франка, Надія, колись розповідала про звичаї у їхній родині:
“На Святвечір сідали за великий стіл. Застеляли його гарним, старим, білим обрусом, який бабуся виймала лише раз на рік. Традиційно у нас були лазанки з маком і медом. Нині цього уже не роблять. А бабуся все замішувала руками”.
Збереження традицій у сучасності
На Івано-Франківщині багато родин продовжують дотримуватися давніх традицій, передаючи їх молодшим поколінням. Святкування Святого вечора залишається важливим елементом культурної ідентичності регіону, об’єднуючи родини та громади в спільному вшануванні спадщини предків.