Понад 55 тисяч українців зареєстровані як безвісти зниклі. Більшість це військовослужбовці. Такі дані наводять у Міністерстві внутрішніх справ. Паралельно з офіційним пошуком на державному рівні свої власні розслідування проводять і родичі зниклих. Пишуть пости у соцмережах, переглядають оголошення на ворожих ресурсах, сподіваючись знайти будь-яку інформацію. І саме таким людям легко стати наживкою для шахраїв.
Як діють зловмисники та як не стати їхньою жертвою?
Брат Надії боронив Україну на Донеччині. Зараз уже точно відомо: його немає серед живих. Втім, коли щойно з ним зник зв’язок, Надія сподівалася дізнатися хоча б щось. Опублікувала докладну інформацію у соцмережах із закликом допомогти знайти рідну людину. За кілька днів зателефонувала невідома жінка і з самого ж початку почала плутатися у власних словах. Сказала, мовляв, брат Надії загинув. А потім нібито він у полоні, живий.
Надія, сестра зниклого безвісти воїна:
Написала, шо вона має інформацію, але за це треба відіслати гроші. Вона сказала, що готова дізнатися інформацію у командирів – як наших, так і російської сторони. Вона скинула фотографію з такими рисами, як у нашого брата, із зачіскою, з ростом майже однаковим, з будовою тіла.
Надія повірила незнайомці. Але та стала вимагати гроші за кожну крихту інформації. Загалом наша героїня перерахувала на чужу картку 28 тисяч гривень. Втім, невідома жінка з кожним днем лише заглиблювалася у свою ж брехню.
Учора вночі нам написав російський номер, що брат у полоні, і що за кілька днів його стратять. Або ми можемо заплатити 35 тисяч гривень.
Надія, сестра зниклого безвісти воїна:
Також вона обіцяла, що ми можемо з ним поговорити. За це ми скинули 5 тисяч. Потім у телеграм нам написав невідомий номер: “Привіт, це я, Вася. Мені дали трошки з вами поговорити”. І потім він більше нічого не відповідав.
Врешті шахрайку видала власна необережність. Одного разу для чергової транзакції аферистка кинула банківську картку з прізвищем та ім’ям свого чоловіка. В ньому Надія впізнала односельця. Вивести на чисту воду сусідку допомогли представники поліції.
Андрій Яцків, начальник сектору комунікацій ГУ НПУ в Івано-Франківській області:
Свої послуги вона оцінювала від 2,5 до 15 тисяч гривень. Фігурантка реєструвалася під різними акаунтами в соціальній мережі Інстаграм. Слідчі поліції Прикарпаття уже оголосили підозри за статтею 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України. Свою вину вона визнала.
Це не поодинокий випадок, на рахунку шахрайки – більше десяти фактів видурювання грошей. Іншим постраждалим жінка повернула гроші і вони забрали заяви з поліції.
Односельці жаліють шахрайку, мовляв, не треба було родині звертатися до поліції, адже її тепер посадять. Можна було вирішити мирно.
Українці, які розшукують безвісти зниклих в умовах війни, дуже вразливі й чіпляються за будь-яку інформацію про родичів. А отже, стають ідеальними мішенями для шахраїв, наголошують правоохоронці та військовослужбовці. Андрій Третьяков нещодавно повернувся з полону. Каже: росіяни теж намагаються використовувати знедолених українців у власних інтересах.
Андрій Третьяков, військовослужбовець:
Там робота ця була поставлена на потік. Постійно деяких людей висмикували на штаб і проводили з ними оперативні заходи. Тобто, їх знімали на відео. Подавалося це спочатку як можливість передати привіт рідним або просто визначити для спільноти, що ти знаходишся в полоні. Але потім з окремими громадянами проводилися більш специфічні роботи. І принаймні я одного такого знаю, хто ходив на штаб робити такий контент регулярно. Робив він це добровільно. В нього була можливість зв’язуватися з дружиною. І, наскільки мені відомо, з нею також зв’язувалися спецслужби росіянські, для того, щоб вона робила медіаконтент для українського простору.
Щоб не потрапити на гачок російських чи українських злочинців, у Службі безпеки України радять вести комунікацію щодо військовополонених лише з офіційними українськими установами. Спеціально для цього діють патронатні служби.
Олександр Мурашов, представник служби Цивільно-військового співробітництва 5-ї ОШБр:
Вони дадуть алгоритм дій, по яких треба діяти, і вони дадуть всі необхідні дані. Якщо немає такої патронатної служби, то є гарячі лінії, є координаційні штаби з поводженнями військовополоненими. Вони розказують сім’ям, вони там дуже велику роботу пропрацьовують.
Люди, які беруться вести своє власне розслідування, мають розуміти: розголос у соцмережах може не допомогти, а навпаки – нашкодити полоненим. Тому радять діяти обережно!
Наталія Пасічник, представник уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин МВС України:
Не писати про підрозділ, про позиції, про те, де зник цей військовий, тому що це може загрожувати, в першу чергу, і його безпеці, якщо він, наприклад, потрапив у полон або скористався допомогою місцевого населення, коли десь відходив з цих позицій. Хто його знає, як військовий повідомив і яку інформацію про себе, а в соціальних мережах зовсім інша інформація.
Олександр Мурашов, представник служби Цивільно-військового співробітництва 5-ї ОШБр:
Через те, що ворог усвідомлює певну розкрученість в соцмережах, вони потім не віддають цього полоненого, вони набивають ціну на нього. Вони хочуть більше своїх собак забрати за цього військового полоненого, як він фігурує в фейсбуках, в інстаграмах, кругом. Це стає публічною людиною, і вони вже бачать, що можна набити за нього ціну.
Ще один важливий момент – офіційні установи, які беруть участь у пошуку безвісти зниклих, виконують всю роботу безкоштовно. Тому, якщо людина на тому кінці слухавки вимагає у вас гроші за інформацію про зниклу людину, найімовірніше ви маєте справу з шахраєм.
