Вугледар. Фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
Росія захопила Вугледар на Донеччині. «Клята фортеця» — саме так місто називали пропагандисти — не здавалася з моменту повномасштабного вторгнення. Але в результаті Вугледар таки не встояв під натиском штурмів з авіабомб. Сили оборони змушені були вийти із населеного пункту. Які можуть бути наслідки, чи варто чекати обвалу фронту на північ від Вугледара — читайте у статті «Новин Донбасу».
Чому Вугледар став для росіян «клятою фортецею»?
Вугледар за своїм розташуванням на фронтовій карті певною мірою був схожим на Авдіївку. Він довгий час перебував на межі, балансував буквально на порозі вже окупованих територій. Російська армія підійшла до міста максимально близько ще на початку повномасштабного вторгнення, але взяти під контроль не могла. Окупаційні війська навесні 2022 року захопили села Микільське та Павлівку на південь від Вугледару. Павлівку ЗСУ вдалося відбити влітку цього ж року. Після цього путінська армія, звичайно, знову намагалася наступати, якийсь час натиск стримувала річка Кашлагач на півночі Павлівки, але через якийсь час населений пункт був захоплений повторно. Від Вугледара до Павлівки приблизно два кілометри, тобто багато місяців місто дійсно знаходилося «на лезі бритви», але вигідні позиції Сил оборони дозволяли не тільки не здавати позиції, а й знищувати окупаційні війська. Ймовірно, найвідоміший розгром армії РФ під час усієї війни стався саме біля Вугледару. У лютому 2023 року під удар ЗСУ потрапила 155-та окрема гвардійська бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту. Тоді лише за кілька днів окупанти втратили на підступах до Вугледара понад 30 одиниць техніки, кількість загиблих військових, за непідтвердженими даними, становила понад 80 людей. Причому йдеться про елітні підрозділи. 155-а бригада морської піхоти вважалася однією з найкращих у РФ. На тлі розгрому в Z-спільноті тоді спалахнув великий скандал. Власне, після цієї історії великих штурмів у районі Вугледара росіяни не робили доти, доки їх основною зброєю не стали авіабомби. Вони змінили ситуацію і в результаті дали можливість окупантам просуватися по флангам.
Вугледар. Фото: Костянтина та Влади Ліберових
Незважаючи на те, що Вугледар не був окупований до початку жовтня, він давно вже перетворився на чергове місто, яке Росія, так би мовити, «звільнила» від людей і від життя. Із довоєнних 15 тисяч людей там залишилося приблизно сто. Будинки у Вугледарі непридатні для життя, комунікацій давно немає. Окупаційна армія планомірно знищувала кожну будівлю спочатку вже звичною у цій війні зброєю, а потім і КАБами. Зруйновано й шахти на околицях Вугледара, які були містоутворювальними підприємствами.
Війська РФ підірвали 115-метровий копер шахти «Південнодонбаська № 3» біля Вугледараhttps://t.co/vrS32xtzjz pic.twitter.com/KDNsim0IB3
— Новини Донбасу (@novostidnua) September 16, 2024
У Вугледарі, як у Бахмуті, Соледарі, Авдіївці та ще десятках населених пунктів, куди ступила нога російського солдата і дістала зброя РФ, не залишилося практично нічого. Лише порожні каркаси будинків із дірками замість вікон. І ймовірність того, що окупанти почнуть щось відновлювати найближчим часом, нульова. Як і в історії з Бахмутом, угруповання «ДНР» розповідатиме про те, що треба максимально відсунути фронт. Хоча, наприклад, ту саму Авдіївку, від якої передова зараз мінімум за 20 кілометрів, відновлювати так ніхто й не почав.
Армія РФ використала звичну тактику флангових охоплень
Російська армія повернулася до планів захоплення Вугледара наприкінці літа, хоча, за словами експертів, основи для цього було закладено ще півтора роки тому.
«Вирішальна битва за Вугледар розпочалася не 20 вересня 2024 року, коли передові підрозділи російських окуупаційних військ по трасі 0532 впритул підійшли до східної частини міста, а набагато, набагато раніше. Січень 2023 — початок наступу на Новомихайлівку і формування північного флангу з виходом через Костянтинівку на трасу 0532. Дев’ять місяців тому російські окупаційні війська почали наступ, метою якого був вихід на 0532 і фактично до Вугледару. Саме тоді битва і розпочалася», — вважає військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Тим не менш, саме в серпні цього року путінським військам вдалося захопити великий шматок території на захід від Павлівки. Але Вугледар навіть тоді все ще був далеко від лінії зіткнення — приблизно за п’ять кілометрів. Станом на 31 серпня армія РФ перебувала на кордоні річки Кашлагач. Дорогу з боку Водяного вже було перерізано, але ЗСУ могли отримувати боєприпаси та вивозити поранених по трасі з Богоявленки. Вже до початку вересня село Водяне опинилося у сірій зоні. Окупанти вирішили наступати з флангів, щоб у такий спосіб витіснити Сили оборони. До середини вересня Водяне було захоплене і тоді путінські солдати практично підібралися до Вугледара зі сходу на захід. 22 вересня противник здійснив марш-кидок східніше Пречистівки. Вугледар виявився практично у півоточенні. 26 вересня окупанти максимально наблизилися по флангам. І 1 жовтня Збройні сили України вийшли із міста.
Захоплений Вугледар на карті DeepState
«У спробі за будь-яку ціну взяти місто під контроль противник зумів направити резерви для проведення флангових ударів, які виснажили оборону підрозділів Збройних Сил України. Внаслідок дій противника виникла загроза оточення міста», — написало тоді оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця».
За словами аналітиків, якби не перевага Росії у небі, то Вугледар, можливо, вдалося б відстояти.
«Якби російська авіація виявилася недієздатною і боялася потикатися до нашого повітряного простору, або частина її бойових літаків, Су-25, наприклад, просто фізично не змогли б долітати до лінії зіткнень. Якби російським літакам довелося злітати з авіабаз на території Росії за межами 300-кілометрової зони від кордону з Україною, то 80% ударних засобів, задіяних в українському повітряному просторі, просто до нього не долітали б», — коментує Олександр Коваленко.
Мова, звичайно ж, і про авіабомби — основну зброю, яку зараз використовує Росія на фронті. Саме КАБи та ФАБи стали головною причиною успіхів окупантів — захоплення Авдіївки у лютому, а тепер і Вугледара.
Війська РФ завдають удару по Вугледару. Кадр із відео
Втрата Вугледара = обвал усього фронту?
Вугледар — це панівна висота. Хто контролює місто, той контролює і околиці. Крім того, населений пункт знаходиться на стику запорізької та донецької ділянок фронту. Контроль над ним дає можливість окупантам розвивати наступ на обох напрямках. Тому захоплення Вугледара, на думку аналітиків, серйозно вплине на подальший характер бойових дій у різних точках фронту.
«Із захопленням Вугледара окупанти вирішили для себе питання вирівнювання лінії фронту. Йдеться про зрізання так званого Времевського виступу. Вугледар був важливий Силам оборони України як можливий плацдарм для деокупації Приазов’я. Це був плацдарм для можливого українського наступу в район Маріуполя або Бердянська і вирішення питання деокупації Криму. Плюс Вугледар прикривав фланги українського угруповання в Донецькій області. На даний момент можливі сценарії розвитку подій негативні для ЗСУ як у Донецькій, так і в Запорізькій областях», — коментує військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Контроль над Вугледаром, за словами Снєгирьова, давав можливість ЗСУ тримати під вогневим контролем логістику окупантів навіть із використанням ствольної артилерії. Йдеться, зокрема, про Волноваху — основний хаб армії РФ. Після того, як путінським військам вдалося відсунути українські сили, ЗСУ не зможуть завдавати ударів по залізниці, яку Росія планує запустити з Донецька через Волноваху до Мелітополя і далі до Криму.
«По Волновасі прилітатиме, вочевидь, із РСЗВ “Хаймарс”, але це не та чистота вогневого ураження, що давала можливість заблокувати залізничне сполучення з Росією тилових районів Луганської, Донецької та Запорізької областей, а також пряме залізничне сполучення між РФ і Кримом. Логістика окупантів покращиться», — каже Дмитро Снєгирьов.
Російський військовий вивісив прапор у Вугледарі. Кадр із відео
Про цей аспект захоплення Вугледара пишуть усі прихильники так званої «СВО», як про велику перемогу. Насамперед вони, звичайно, розповідають про захист місцевого населення Волновахи, який тепер нібито обстрілюватимуть рідше. Але не приховують пропагандисти і те, що армія РФ намагалася врятувати логістичні шляхи. Адже в будь-якій війні саме залізничне сполучення — основне. Пропускна можливість залізниці у рази перевищує можливості автомобільних доріг. Тепер транспортувати особовий склад та техніку з Росії через окуповані території на передову путінським військам стане легше та швидше. Але важливість Вугледара була не лише в цьому. Експерти кажуть: деокупація Криму, принаймні у найближчій перспективі, може бути зірвана. Сили оборони України, завдаючи ударів по Кримському мосту, намагалися заблокувати можливість поставок для путінської армії через півострів. Тобто неробочий міст плюс неможливість насичувати угруповання військ за допомогою залізниці, яка була вразлива, призвела б до виснаження сил. А тепер, коли відкрито альтернативний залізничний шлях, Кримський міст не надто то й важливий.
«Росіяни тепер можуть відрапортувати про успішний у їхньому розумінні характер першого етапу так званої “спеціальної військової операції”, тобто сухопутний коридор із Кримом із тилових районів Російської Федерації», — вважає Дмитро Снєгирьов.
Західні медіа, у тому числі газета The New York Times і телеканал CNN вважають, що контроль над Вугледаром, окрім вже озвучених плюсів для армії РФ, дозволить російським військам також зміцнитись у напрямку Покровська. Практично відкрито з південного боку тепер і Курахове, а отже, окупанти намагатимуться просунутися саме туди. Водночас, на думку аналітика Олександра Коваленка, про повний обвал фронту говорити зарано. Вугледар був панівною висотою, але наступні рубежі оборони ЗСУ проходять лінією Новоукраїнка — Богоявленка. Це приблизно за шість кілометрів від Вугледару. Якщо путінські війська зможуть перетнути цю лінію, тоді положення Курахового та ще низки населених пунктів стане критичним.
