На початку 2000-х Міністерство культури вирішило залучити інвестора, який добудує корпус вишу
Однією із найвідоміших і найстаріших недобудов Києва є корпус Театрального університету імені Івана Карпенка-Карого. Реалізація цього проєкту почалася майже 50 років тому, у 1976 році.
За проєктом команди архітекторів Анатолія Добровського та Януша Віга, будівля мала стати важливою складовою частиною реконструкції Львівської площі 1970-х років. «Главком» нагадує історію 50-річної недобудови.
Ще на стадії проєктування автори внесли оригінальню пропозицію, щоб влаштувати автомобільний проїзд на першому рівні дев’ятиповерхового корпусу, щоб з’єднати вулицю Рейтарську з Львівською площею. Також проєкт передбачав пішохідні естакади, які мали з’єднувати головні будівлі на площі.
Кошторис проєкту навчального корпусу на той час був колосальним і складав 2,953 млн радянських рублів.
Історія
Рішення Ради міністрів УРСР про будівництво нового навчального корпусу театрального інституту було прийнято в червні 1973 року, а вже в грудні Міськвиконком розпорядився виділити під будівництво ділянку в 0,3 га і знести розташовані на ньому «малоцінні» двоповерхівки № 41, 43, 45 по вулиці Рейтарській. Перші креслення будівлі датовані 1974 роком, а вже до 1976 року архітекторами Олегом Уманцем, Анатолієм Добровольським і Янушем Вігом був підготовлений проєкт, який, втім, у другій половині 1980-х коректувався.
Ця будівля повинна було завершити ансамбль найсучаснішої площі в центрі Києва: після Будинку художника і висотного Будинку торгівлі в комплексі з будівництвом корпусу театрального інституту була запланована її реконструкція.
Архітектура корпусу узгоджувалася з сусідніми будівлями: з боку головного корпусу інституту імені Карпенка-Карого (Ярославів Вал, 40) новострой оформлявся характерними для сусіда вікнами, а що примикає з іншого боку житловий будинок НАН України (вулиця Стрітенська, 17) повторювався округленими кутами. У центрі площі передбачалося розмістити вихід зі станції метро «Львівська брама».
Чому будівництво зупинилося
У середині 80-х років темп будівельно-монтажних робіт почав зменшуватися. За офіційною версією, через аварію на Чорнобильській АЕС кошти від фінансування цього проєкту були перерозподілені на ліквідацію наслідків катастрофи, будівництво житла для переселенців з зони відчуження та пов’язані з цим першочергові потреби. У 1990-х коштів на добудову проєкту забракло зовсім, тож його реалізація була заморожена.
На початку 2000-х Міністерство культури висунуло пропозицію залучити інвестора, який добудує корпус для столичного театрального вишу. Проте будівельні роботи так і не розпочалися.
Час від часу Київська влада неодноразово виставляла недобудований об’єкт на інвестиційні конкурси, але жодного результату це не принесло. Інвестори визнали будівлю непридатною.
Що стосується нинішнього стану будівлі, то, за словами архітектора Вадима Жежеріна, його можна добудувати, якщо буде відповідний висновок експертизи, головне – не термін давності конструкцій, а їх стан.
Якщо ж Київська влада наважиться на демонтаж будівлі, то це завдасть чимало клопотів. Як зазначають експерти, демонтаж – це надовго наполовину перекрита Львівська площа і майже цілодобові пробки на Ярославовому Валу та вулиці Бульварно-Кудрявській.
Раніше повідомлялося, що 25 років тому у Деснянському районі Києва розпочалося будівництво житлового комплексу «Дніпровські Вежі». Станом на сьогодні жодна з будівель не введена в експлуатацію та навіть недобудована.
