Луцьк
Стільки міст святкують свої дні. Зокрема Луцьк. Місто, з яким я познайомилась наживо у 2022. Причому їхала туди розповідати про окупований Херсон, а приїхала вже тоді, коли Херсон деокупували.
У Луцьку тепло і затишно, бо там багато своїх: і херсонців, і лучан. Там все дихає історією і неймовірною величчю. Відчувається, що це місто приймало зʼїзд європейських монархів. До речі, ініційований великим князем литовським Вітовтом, а південні межі Великого князівства Литовського – це нинішня Херсонщина.
Деякі вулиці Луцька до щему нагадують Херсон. Деякі – старі вулички інших європейських міст. Вулиця Караїмська – це обовʼязковий ритуал для мене, якщо я в Луцьку. Хоча би просто прогулятись.
Луцьк – це традиції, любов до свого і… те саме почуття гумору, яке точно є в кожному куточку України. Особливе, місцеве. Паб «Борис Джонсон» – ну хіба ж це не прекрасно?
Саме в Луцьку я знайшла щоденники Олеся Гончара в книгарні, а ще додала до своєї бібліотеки книжку Івана Корсака – людини неймовірної долі, чия справа живе і підтримується родиною та прекрасними лучанами. Бо ж Луцьк – це про традиції. Якщо ви не знаєте, що купити на згадку про Луцьк, то книжка з творами Івана Корсака точно буде чудовим придбанням!
Я була би не я, якби не говорила про смачне. Саме в Луцьку я спробувала морозиво зі смаком борщу та смаком лососю. А ще – м’яско від тамтешніх виробників «Забіяк» традиційно їде зі мною, а кілька разів навіть їздило на фронт. Ну дуже смачно.
В Луцьку, до речі, чудово готують і південну смакоту.
Дуже радію, що в Луцьку маю чудову компанію прекрасних людей, які завжди раді мені і яким завжди радію я. Луцькі херсонечки.
Тобто ті в Луцьку, хто любить Херсонщину. А таких виявилось чимало. Дякую, друзі, за вас! Процвітання вашому місту!
