Стела на в’їзді до Покровська. Фото: Новини Донбасу
Рік тому Покровськ Донецької області був у абсолютному тилу. У відносно тихе як для воєнного часу місто прибували переселенці з прифронтових на той момент населених пунктів. Багато хто з них залишався там, адже в Покровську були комунікації, працювали магазини та банки, а будинки не зяяли сотнями дірок від російських ударів. За останні пів року ситуація розгорнулася на 180 градусів. З тилового Покровськ перетворився на прифронтове місто, з якого виїжджають люди, а сам він помирає. Наскільки реально армії РФ захопити Покровськ у найближчій перспективі — читайте у статті «Новин Донбасу».
Відлуння Авдіївки
Взимку 2024 року багато хто з тих, хто аналізує ситуацію на фронті, говорили про те, що Авдіївка не має особливого стратегічного значення на донецькому фронті і її втрата не призведе до його обвалу. Проте саме після окупації міста російська армія почала досить швидко просуватися. Нинішнє розміщення сил — наслідки втрати Авдіївки, а також Очеретиного. Захоплення цього селища стало наступним вагомим провалом, у якому українські аналітики звинуватили насамперед командування.
«Оборона Очеретиного практично не відбувалася. Окопи навколо селища — лише пародія, і вони не були придатні для оборони. Бійці 115 ОМБР на першій лінії прийняли бій і намагалися врятувати ситуацію, при цьому значна частина потрапила в полон або загинула. Резерви бригади не були готові, взаємодії не було, підготовка до боїв також була на низькому рівні. Як результат — провал фронту та невиправдані втрати», — писали аналітики OSINT-проекту DeepState у червні.
У нинішньому просуванні окупантів на Покровському напрямі експерти вбачають три основні проблеми. Перша — це знову ж таки рішення командування. Мова про неуспішні ротації та нестачу комунікації між підрозділами. Друга — брак людей в українських підрозділах, які змогли б забезпечити ефективну оборону всього Покровського напряму. Третя — фортифікаційні споруди. Точніше, їхня відсутність.
«Йдеться про неготовність інженерно-фортифікаційних споруд. Їх не було як на підступах до Новогродівки-Гродівки та, відповідно, до Покровська. Тобто лінії Шмигаля-Умєрова так і залишилися лініями на карті, а не реальними інженерно-фортифікаційними спорудами. І постає питання про готовність міст Мирнограда та Покровська до характеру вуличних боїв безпосередньо на території самих населених пунктів», — коментує військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Саме все це, на думку експертів, спричинило захоплення Новогродівки практично за три дні наприкінці серпня. Хоча український Генштаб досі офіційно не визнав втрати міста. Приблизно така сама ситуація, за словами Дмитра Снєгирьова, і в районі Селидового, що й дозволило російським військам швидко просунутися до східних околиць населеного пункту. Але в останній тиждень Силам оборони України вдалося таки стабілізувати ситуацію в Селидовому. Окупаційні війська відкинули за залізницю.
Український танк обстрілює позиції російських військ на околиці Новогродівки. Кадр із відео 93 бригади «Холодний Яр»
Три кути «покровського трикутника»
Покровський напрямок є своєрідним трикутником, дві сторони якого — це дороги. Третій бік — лінія вже окупованих територій. На карті добре видно, що один кут цього трикутника — район села Єлизаветівка, де російська армія вперлася в річку Казенний Торець. ЗСУ утримують тут позиції, окупанти не форсують річку. Але приблизно за п’ять кілометрів від цієї природної перешкоди проходить траса Костянтинівка — Покровськ, яка поки що не перерізана, але перебуває під вогневим контролем супротивника. Якщо путінські військові зможуть заблокувати її, становище ЗСУ значно погіршиться на іншому напрямі — на торецькому виступі.
«Росіяни намагаються вийти на безпосередній контроль за локаціями Сил оборони України. Траси — це можливість проведення ротації особового складу, підвезення боєкомплекту та вивезення поранених. У разі взяття під безпосередній контроль цих локацій плече постачання, тобто матеріально-технічного забезпечення українських військ, збільшиться вдвічі», — пояснює Дмитро Снєгирьов.
Лінія фронту на Покровському напрямі. Карта: DeepState
Ще зовсім недавно другим кутом покровського трикутника було водосховище і Карлівка. Це місто Сили оборони України утримували з 2014 року, але окупанти спромоглися зайняти його. За короткий проміжок часу армія РФ захопила села Мемрик та Галицинівку, вийшла до Українська та Гірника. Тут ЗСУ опинилися в півоточенні і можуть бути заблоковані лінією Зоряне-Гірник. Але, на думку військових аналітиків, для подальших просувань у цьому районі — мова власне про захоплення Гірника і Курахівки — путінським військам доведеться відмовитися від тиску на інших ділянках фронту і вибрати пріоритетну.
«Очевидно, найближчим часом противник буде змушений ще більше звузити по фронту ділянку свого наступу, обравши щось одне — або наступ на Селидове, або продовження охоплювального руху своїх передових підрозділів по відношенню до плацдарму ВСУ на річці Вовча, розташованого східніше на ділянці від Галицинівки до північної околиці Красногорівки», — вважає оглядач Костянтин Машовець.
Третій кут трикутника — це сам Покровськ. Щоб пробитися до міста, армія РФ атакує від Новогродівки до Лисівки.
«На цей час найбільш загрозливою в сенсі подальшого просування противника виглядає дирекція Новогродівка — Сухий Яр, де противник зумів просунутися у бік Лисівки, діючи вздовж річки Солона, це найближча до Покровська відмітка, до якої просунувся противник», — аналізує Костянтин Машовець.
Паралельно росіяни намагаються просунутися в Гродівці, але, як зазначають експерти, це дається їм непросто.
«Російські окупанти відновили активність на рубежі Гродівка-Новогродівка, але поки Селидове залишається під контролем Сил оборони України, це не дає їм жодного профіту, бо вони й далі перебувають під загрозою удару з флангу. Гродівка — складний населений пункт для прориву російських окупантів. Вони намагатимуться вийти в центр. Але впиратимуться в річку Журавка. Нам важливо не дати окупантам вийти на правий берег річки Журавка», — коментує військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко.
Бої за Гродівку на початку вересня 2024 року. Кадр із відео тактичної групи «Адам»
На думку експертів, тактика росіян флангового охоплення Покровська руйнується на очах. Адже, щоб реалізувати її, треба захопити Селидове та Мирноград.
«”Теоретично можливий” прорив противника до рубежу Мирноград — Малинівка отримає якісь реальні перспективи винятково в разі прориву противника за річки Журавка і Казенний Торець, чого наразі ніяк не проглядається. Що залишається противнику? Продовжувати фронтальний наступ у бік Покровська з південно-східного напрямку, так як він це робив до теперішнього моменту, уздовж залізниці Авдіївка-Покровськ», — каже Костянтин Машовець.
Він нагадує, що приблизно така сама ситуація склалася у Часовому Яру. Вже багато місяців окупаційна армія не може форсувати канал «Сіверський Донець — Донбас» у межах міста.
Нові тактики РФ
Як би не розгорнулися події далі, вже можна констатувати: на Покровському напрямку росіянам поки що вдається те, що не вдавалося на інших ділянках фронту — захоплювати населені пункти за лічені дні. Наприклад, уже згадану Новогродівку, де природні умови грали на руку якраз ЗСУ. До того ж, Новогродівка — великий промисловий центр із шахтами і териконами, які є панівними висотами.
«Перші штурмові дії на околицях Новогродівки почалися 21 серпня. Поглиблення по «залізниці» за неповний тиждень у РОВ (російські окупаційні війська — ред.) становило 3,5 км. Зазначу, що штурмові дії в районі залізниці противнику завжди давалися важко, і цю штучну перешкоду можна порівняти з природними, на зразок річок і водойм. Але, тільки не цього разу», — писав 27 серпня Олександр Коваленко.
Звичайно ж, подібні успіхи надихають окупантів. І, ймовірно, користуючись моментом, вони намагаються встигнути захопити якомога більше. Із втратами, як зазвичай, не рахуються.
«Окупанти не використовували під час штурму Селідового свою улюблену тактику флангових охоплень, тобто те, що вони демонстрували під час боїв в Авдіївці. Це з двох сторін флангове охоплення з метою загрози створення оперативного оточення та подальшого видавлювання. Вони штурмують місто фактично в лоб. Хоча, здавалося б, ці дії як мінімум самогубні. Бої у міській забудові — це бої високої інтенсивності та коефіцієнт втрат атакуючої сторони це 1:3, 1:5, як мінімум», — коментує Дмитро Снєгирьов.
Дорога під Покровськом. Фото Новини Донбасу
Росіяни намагалися просуватися у Селидове саме у міській забудові, діючи мобільними групами від 8 до 20 людей за мінімальної підтримки бронетехніки. Дмитро Снєгирьов наголошує: якщо вони зможуть захопити це місто, це означає практично обвалення лінії фронту.
«Це можливість подальших планових ударів по позиціях ЗСУ, причому за двома напрямками — як у районі Покровська, так і Вугледара. Це аксіома», — підкреслює експерт.
Водночас без захоплення Селидового просування до Покровська навряд чи буде успішним. Та й окупація самого Покровська, за словами експертів, — завдання із зірочкою. На думку Олександра Коваленка, зараз Росія лише накопичує ресурс і, можливо, спробує вдарити в район Покровська наприкінці цього року. Чи буде успішною ця спроба? Поки що прогнозувати складно, але те, що вона коштуватиме РФ сотні життів своїх солдатів — це факт.
