Новини Донецьк

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Евакуація сімей з дітьми із Лиману. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

На Донеччині триває примусова евакуація дітей у десятикілометровій зоні від лінії фронту. Пов’язано це з частими обстрілами населених пунктів, а також з тим, що лінія фронту постійно наближається. Волонтер із Кривого Рогу Олег Леонтьєв відгукнувся на прохання сім’ї з Лимана на Донеччині евакуюватись у безпечніше місце. Кореспондент «Новин Донбасу» вирушив з ним.

Поїздки у гарячі точки та евакуація дітей

«Ми із поліцією ось сюди привозили хліб, роздавали. Корм для собак привозили до цих будинків. Так, щоразу гірше і гірше стає», — коментує ситуацію в місті волонтер Олег Леонтьєв.

У Кривому Розі він очолює громадські організації «Парк та особливі друзі» та «Рятувальники Кривбасу». На рахунку чоловіка вже не одна тисяча поїздок до гарячих точок, а також сотні врятованих життів.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Волонтер Олег Леонтьєв прибув до Лимана із Кривого Рогу для евакуації сім’ї з дітьми. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

«До двох тисяч уже вивезли дітей. Не рахуючи поранених, тяжкохворих, лежачих людей. У мене було троє людей, яких одразу [після евакуації] оперували», — розповідає чоловік.

У Лимані до війни проживало близько 20 тисяч людей, наразі залишилося близько 4 тисяч. Надворі, де живе сім’я, яка попросила про евакуацію, майже ні душі.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Лиман, Донецька область. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Неохоче, але людям доводиться залишати Лиман

Вийшла провести онуків та невістку Галина.

«Сама я із села. Будинок розбитий, мешкаю в чужому будинку зараз. Нікуди їхати вже не хочу — важко. По-перше, здоров’я вже погане. По-друге, пенсія маленька, мені не потягнути. Зараз живу в будинку безкоштовно і городок невеликий, тож мені вистачає. А там, кажуть, такі високі ціни. Загалом квартири дорогі, тому просто не потягну це все», — пояснює свою відмову їхати жінка.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Галина відмовляється залишати Лиман. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Крім родичів, прощаються і сусіди, які також через день збираються залишити місто.

«Я навіть не знаю, що з собою забиратиму. Мотоцикл, найімовірніше, заберу», — розповідає підліток Дмитро. Він залишив Лиман у 2022 році, коли місто було окуповане Росією. Зовсім недавно вони повернулися і ось тепер знову змушені евакуюватися через посилення обстрілів.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Дмитро збирається залишити Лиман зі своєю родиною. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Люди забирають найнеобхідніше. Усі життєво важливі речі вміщуються у кілька мішків.

«Слава Богу, нас обходить, на всі боки летить: то на Зелений, то на Південний. У нас більш-менш тихо, до нас не прилітає. Ми 2022 року вже сиділи два місяці у підвалі», — пояснила Галина.

Світлана з дітьми прямує до Кривого Рогу до своїх родичів, але, на жаль, не розуміє, як там складеться життя її родини.

«Я їду без грошей, без нічого. Тільки пенсію отримую на дітей через втрату годувальника», — нарікає жінка.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Світлана залишає Лиман разом із дітьми. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Обстріли змушують місцевих жителів вивозити дітей

Сім’я Світлани одна з останніх залишає Лиман у встановлений військовою адміністрацією 60-денний термін.

«Не було ракет. А зараз ракети [прилітають] та діти лякаються. І я вирішила їх вивезти, щоб вони не чули. Взагалі вже набридло, втомилися всі, хочемо миру», — підсумувала жінка.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Світлана залишає Лиман разом із дітьми. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Діти, які проживають поблизу лінії фронту, мало того, що наражаються на небезпеку, але й страждають психологічно, відчувають брак спілкування.

«Я хочу до школи, а не на онлайн-уроках сидіти. Також хочеться, щоб мати записала до школи малювання, якщо там знайде її», — розповіла дівчинка Катерина.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Катерина прощається із бабусею. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

«Візьму м’ячик і піду на футбольне поле. Там воно є, сподіваюся. На турнік та друзів нарішаю, на рибалку сходимо з пацанами», — поділилася своїми планами підліток Микита.

Світлана зізнається: якби не примусова евакуація і не часті обстріли, то, швидше за все, вона з дітьми залишилася б удома. Таку тенденцію помічає і волонтер Олег.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Катерина та Микита. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

Багато людей залишається до останнього

«Більшість не їде тому, що своє майно не хочуть втрачати. У містах відбувається мародерство. Вони, виходить, охороняють своє майно. Годують тварин, яких люди залишили. До останнього сидять. Коли вже будинок розбиває і їм нема чого втрачати, тоді вони мені дзвонять і я намагаюся за можливості їхати і забирати», — зізнався волонтер із Кривого Рогу Олег.

Наприклад, як це було в останні дні перед окупацією Луганської області. Тоді Олег встиг вивезти родину із двомісячною дитиною.

«Дуже сильно стріляли, вони були записані на евакуацію три місяці, але ніхто їх не забирав, не могли вони туди приїхати. Дорогою смерті називали [трасу] Бахмут — Лисичанськ. Ми туди приїхали, їх вивезли. Батьки, довго не думаючи, запропонували стати хрещеним батьком. Я не відмовився», — поділився чоловік.

Коли залишатись небезпечно: криворізький волонтер евакуює родини з дітьми з Донецької області

Волонтер Олег Леонтьєв допомагає жителям Лимана виїхати до безпечнішого регіону. Фото: Дмитро Глушко / Новини Донбасу

До повномасштабної війни Олег займався реабілітацією особливих дітей, паралельно працюючи на заводі та проходячи навчання у медичному виші. Наразі чоловік будує плани на післявоєнний період.

«Мрію зайнятися реабілітацією дітей — особливих, які постраждали через війну. Цілком вдаритися [у це діло] і допомагати діткам», — додав волонтер.

Інше в категорії