Коли працівника не можуть звільнити за прогул під час війни: практика Верховного Суду

Відсутність працівника на робочому місці під час воєнного стану не завжди розглядається як прогул. Українські суди встановили, що роботодавець не може автоматично звільнити людину лише за факт неявки — потрібно довести відсутність поважних причин та дотримати процедуру фіксації прогулу.

Дистанційна робота і офіс

Якщо працівник офіційно переведений на дистанційний формат, його фізична відсутність у приміщенні підприємства не може сама по собі вважатися прогулом. Вирішальним є виконання трудових обов’язків, підтримання контакту з роботодавцем та дотримання домовленого порядку роботи.

Верховний Суд у постанові від 6 червня 2024 року наголосив: роботодавець не може обґрунтовувати звільнення за прогул лише відсутністю в офісі, коли працівнику дозволено працювати дистанційно. Однак дистанційний формат не звільняє від виконання посадових обов’язків. Якщо зв’язок із працівником втрачено, до з’ясування причин його місце роботи й посада зберігаються, але період неявок не оплачується й не зараховується до стажу для щорічної відпустки.

Перебування за кордоном та мобілізація

Саме перебування за кордоном також не означає автоматичного припинення трудових відносин. У кожній справі суд розглядає конкретні обставини й установлені факти.

Мобілізація працівника впливає на можливість виконання ним трудових обов’язків. Роботодавець повинен враховувати законодавчі гарантії для мобілізованих: за ними зберігаються місце роботи та посада.

У справі № 331/3589/23 керівництво ВНЗ звільнило першого проректора за прогул через те, що він не з’явився на роботу після розформування добровольчого формування територіальної оборони. Суд скасував наказ про звільнення, виходячи з того, що роботодавець не довів відсутність поважних причин. Викладача поновили на посаді й стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В іншій справі працівника звільнили за прогул через те, що на початку повномасштабного вторгнення він добровольцем присвятив себе ЗСУ. Суд задовольнив позов, оскільки роботодавець не довів належними доказами факту прогулу без поважних причин, не зафіксував відсутність у встановленому порядку й не з’ясував причин її виникнення.

Таким чином, виїзд за кордон, дистанційна робота або мобілізація можуть мати принципове значення в судових спорах про звільнення. Вирішальними залишаються конкретні обставини, належне оформлення трудових відносин і докази сторін.