Заява віцепрем’єра РФ Олександра Новака про можливість нарощування експорту дизельного пального до 3–3,5 млн тонн на місяць — це не просто господарська декларація, а спроба перехопити ініціативу в енергетичній угоді, яку щойно анонсував Дональд Трамп. Москва хоче показати, що її експортний потенціал перевищує цифри, озвучені американською стороною, і що рішення про послаблення санкцій — радше формальність, яка лише легалізує те, що Росія вже готова робити самостійно.
Чому постачання дизеля впали і чому зараз відновлюються
Падіння обсягів експорту російського дизеля сталося з двох причин одночасно. По-перше, українські удари безпілотниками по нафтопереробних заводах у 2024–2025 роках вибили з ладу частину потужностей, які раніше забезпечували стабільні поставки на рівні понад 3 млн тонн щомісяця. По-друге, сама Росія запровадила обмеження на експорт — переважно для того, щоб утримати внутрішні ціни на пальне та забезпечити власний ринок після втрати частини переробних потужностей. Тобто дефіцит на зовнішніх ринках був результатом не лише атак, а й свідомого вибору Кремля給 пріоритет внутрішньому споживанню.
Попри обмеження, Москва не припиняла постачання за міжурядовими угодами — переважно до країн Центральної Азії. У вересні обсяг такого експорту до регіону становив 427 тисяч тонн, що показує: навіть у кризовий період Росія зберігала канали збуту, які не залежали від західних покупців і не підпадали під санкційний тиск у класичному розумінні.
Як влаштована угода з Трампом і чому вона суперечлива
Адміністрація Трампа тимчасово послабила санкційні обмеження щодо російського пального, розраховуючи, що це підштовхне Москву до переговорів про припинення війни. Механізм передбачає поетапне нарощування поставок: спершу понад 300 тисяч тонн негайно, потім 500 тисяч тонн у листопаді, і ще 1 млн тонн після цього. На перший погляд цифри виглядають масштабно, але варто зважити на реальні масштаби споживання — американський транспортний сектор використовує близько 2,94 млн барелів дизеля щодня. Перша партія, про яку оголосив Трамп, фактично не покриває навіть одноденну потребу цього сектору США, що ставить під сумнів практичну значущість угоди для внутрішнього американського ринку.
Натомість ефект на глобальному ринку виявився відчутнішим: за словами Новака, ціни на дизель у світі вже знизилися приблизно на 5–6%. Якщо ця динаміка підтвердиться, вона означатиме, що навіть часткове повернення російських обсягів здатне помітно впливати на баланс пропозиції, особливо з огляду на те, наскільки вузьким залишається глобальний ринок дизельного пального після скорочення переробних потужностей через війну.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Політичний вимір та суперечка щодо цифр
Рішення про послаблення санкцій викликало критику як у США, так і в Україні. Частина американських законодавців вважає, що додаткові доходи від продажу пального дадуть Росії змогу фінансувати війну без реальних поступок за столом переговорів. Президент Зеленський назвав угоду відходом від багаторічної політики економічної ізоляції Росії, наголосивши, що удари щонайменше по шести енергетичних об’єктах України під час останньої хвилі атак свідчать про відсутність у Кремля реального наміру йти на енергетичне перемир’я.
Окремо Новак поставив під сумнів американські оцінки вартості російських енергоресурсів, поставлених до Європи з 2022 року, назвавши цифру в 320,7 млрд доларів реальнішою за американську оцінку в 250 млрд доларів. Жодного незалежного підтвердження цієї суми немає, і сам факт такої розбіжності показує, наскільки різними можуть бути трактування одних і тих самих торговельних потоків залежно від політичної мети сторони, яка їх озвучує.
- Експорт дизеля впав через атаки на НПЗ та власні експортні обмеження РФ
- Центральна Азія залишається стабільним каналом збуту навіть у кризовий період
- Перша партія за угодою з Трампом не покриває добове споживання дизеля в США
- Світові ціни на дизель, за даними Москви, уже знизилися на 5–6%
- Оцінки вартості постачань РФ до Європи розходяться на десятки мільярдів доларів
Заявлене нарощування експорту російського дизеля показує: санкційний тиск на паливний сектор РФ слабшає не стільки через угоди, скільки через структурну потребу світового ринку в додаткових обсягах. Поки переробні потужності Росії відновлюються, а ціни на глобальному ринку залишаються чутливими до будь-якого збільшення пропозиції, експорт дизеля перетворюється на інструмент не лише економічного, а й політичного торгу.
