Чому заліт російських дронів у Молдову не можна вважати випадковістю

Заява заступника командувача Повітряних сил ЗСУ Юрія Черевашенка про те, що порушення повітряного простору Молдови є спланованими діями Росії, а не наслідком технічних збоїв, має конкретне воєнно-технічне обґрунтування. За його словами, лише 2-3% безпілотників, які залітали на територію Молдови, піддались впливу засобів радіоелектронної боротьби. Решта траєкторій — результат свідомого планування маршрутів, а не втрати керування.

Ключова деталь у цій заяві — згадка про можливість організувати хороше покриття ретрансляторів у Чорному морі. Це означає, що російська сторона здатна забезпечувати стабільний зв’язок і корекцію курсу ударних дронів навіть на значній відстані від пускових позицій, використовуючи морську акваторію як зону ретрансляції сигналу. Якщо апарат зберігає керованість і точно витримує заданий маршрут через чужий повітряний простір, говорити про випадкове відхилення через збій навігації чи вплив РЕБ не доводиться.

Хронологія вказує на систему, а не на поодинокі інциденти

Випадки порушення повітряного простору Молдови фіксуються не вперше і не хаотично. 19 вересня кілька безпілотників зайшли у Штефан-Водський район. 30 вересня дрон перетнув кордон і вибухнув поблизу Гирбовець та Бендер. 3 жовтня ситуація загострилась: на території країни вибухнули три ракети і два дрони, ще один об’єкт пролетів повітряним простором у напрямку Паланки. Уламки літальних апаратів того дня виявили одразу у чотирьох районах, поліція зафіксувала п’ять окремих випадків падіння техніки, в одному з яких вибух пошкодив вікна будівлі, а падіння дрона спричинило займання сухої трави.

Регулярність і географічна прив’язка цих випадків — південний та південно-східний напрямок Молдови, прикордонні з Придністров’ям та Україною райони — вказують на те, що йдеться про стабільний коридор, яким проходять ударні засоби під час атак на українську територію. Йдеться не про окремі збої навігації окремих апаратів, а про повторюваний маршрут.

Навіщо Росії свідомо заходити в молдовський простір

З оперативної точки зору таке планування траєкторій може переслідувати кілька цілей одночасно. По-перше, це спосіб уникати концентрованих ділянок української протиповітряної оборони та засобів РЕБ, вибудовуючи маршрут через територію третьої країни, де таких засобів немає або вони значно слабші. По-друге, це форма тиску на Молдову — демонстрація того, що країна не має реальних інструментів захисту власного повітряного простору і залежить від зовнішньої підтримки в питаннях моніторингу та перехоплення.

По-третє, подібні залучення формують додаткове навантаження на систему ухвалення рішень у сусідній державі: кожен випадок вимагає реагування міністерства оборони, поліції, місцевої влади, хоча пряма загроза при цьому може бути відносно невеликою. Це класичний елемент гібридного тиску, коли військовий інструмент — безпілотник — використовується одночасно і для бойового застосування, і для політико-психологічного ефекту на сусідню країну.

Технічний аспект стійкості до РЕБ

Показник у 2-3% апаратів, що зазнали впливу засобів радіоелектронної боротьби, демонструє рівень стійкості сучасних ударних дронів до глушіння сигналу. Наявність ретрансляції через Чорне море дозволяє зберігати канал керування або корекції навіть на маршрутах, віддалених від лінії фронту, де щільність українських засобів РЕБ традиційно вища. Це свідчить про те, що противник адаптував логістику ударних засобів під наявну систему протидії, шукаючи шляхи, де ефективність перехоплення мінімальна.

Для Молдови це означає необхідність розвивати власні спроможності моніторингу повітряного простору і координації з сусідніми державами, оскільки повторювані залучення безпілотників перетворюються з винятку на стабільний елемент воєнної логістики в регіоні.