Прем’єр Албанії заявив, що обіцянки про вступ України до ЄС є брехнею

Заява прем’єр-міністра Албанії Еді Рами в інтерв’ю Die Welt звучить різко, але вона відображає накопичену роками втому балканських країн від риторики розширення ЄС, яка рідко перетворюється на реальні терміни. Рама прямо назвав брехнею те, що обіцяють Україні, і це не випадкова фігура мови політика, а висновок людини, чия країна вже два десятиліття перебуває у статусі кандидата.

Досвід Західних Балкан як аргумент

Албанія з населенням 2,5 мільйона людей вважається одним із найперспективніших кандидатів серед шести країн Західних Балкан, яким обіцяють вступ до ЄС до 2030 року. Саме цей досвід дає Рамі моральне право говорити про механізм вступу без ілюзій. Він нагадав, що класична процедура передбачає проходження всіх розділів переговорів з дотриманням кожного критерію, і саме ця модель, на його переконання, ніколи не буде застосована до України в чистому вигляді.

Порівняння з об’єднанням Німеччини у 1989 році тут не випадкове. Тоді Східній Німеччині не висували вимогу послідовно виконати всі 33 розділи переговорів про вступ, інтеграція відбулася політичним рішенням, а не бюрократичною процедурою. Рама пропонує застосувати ту саму логіку до України: почати переговори вже зараз і надати повноправне членство на основі заслуг, а не чекати формального завершення всіх етапів.

Метафора відкритого живота і геополітичні ризики

Найбільш промовистий образ в інтерв’ю — порівняння Західних Балкан з відкритою черевною порожниною посеред ЄС. Відсутність членства, за словами Рами, створює вразливість, яку заповнюють зовнішні впливи. Він прямо назвав ці впливи вірусами: Росія, радикальний іслам, організована злочинність. Логіка проста — поки регіон залишається поза інституційними рамками блоку, він стає простором конкуренції інших центрів сили за вплив, ресурси й лояльність еліт.

Та сама логіка застосовна й до України, хоча Рама не формулює це напряму. Країна, що роками перебуває у передпокої інтеграції, залишається чутливою до тиску ззовні просто через невизначеність власного статусу. Образ сімох дітей, яких Урсула фон дер Ляєн виховує і яких можна або тримати за одним столом, або лишити надворі напризволяще, працює як метафора саме цього ризику: держава, яка довго чекає на членство, має більше шансів потрапити під вплив альтернативних гравців — від Росії до Китаю.

Позиція Брюсселя та опір усередині союзу

Офіційна лінія ЄС звучить обережніше. Європейський комісар з питань розширення Марта Кос заявила, що Україна не зможе вступити до блоку наступного року, а дату 1 січня 2027 року визначив особисто президент Володимир Зеленський, а не інституції ЄС. Кос наголосила на принципі заслуг як основі вступу, хоча й висловила сподівання відкрити якомога більше переговорних кластерів до кінця року.

Додатковий тиск створює позиція угорського політика Петера Мадяра, який наполягає, що вступ України має відбуватися без жодних прискорених процедур. Він пов’язує це з угодою про відновлення прав угорської національної меншини в Україні, яку, за його словами, Київ підписав, але поки не виконує за конкретними термінами. Угорщина готова підтримати процес виключно на основі заслуг, без винятків.

Що це означає для розстановки сил

Заява Рами фіксує розкол усередині табору прихильників розширення ЄС. З одного боку — кандидати на кшталт Албанії, яким вигідне прискорення і спрощення процедур, бо вони самі застрягли в черзі. З іншого — частина членів союзу, яка наполягає на жорсткому дотриманні критеріїв і використовує процедуру вступу як інструмент політичного тиску на кандидатів. Для України ця дискусія означає, що майбутнє членство залежатиме не лише від виконання технічних вимог, а й від політичної волі конкретних урядів усередині блоку, здатних або прискорити процес, або заблокувати його на роки.