Міністерство фінансів вперше озвучило орієнтовний розрив у зовнішньому фінансуванні держбюджету на 2027 рік — і цей розрив вражає масштабом. Потреба становить 52,6 млрд доларів, а підтвердженого ресурсу наразі є лише 20 млрд. Решта 32,6 млрд доларів — це кошти без чіткого статусу: ні відмови, ні гарантії. Для розуміння масштабу проблеми варто розібратися, як взагалі влаштована система зовнішнього фінансування українського бюджету і чому саме зараз виникає такий великий розрив.
Чому бюджет України залежить від зовнішніх грошей
Державний бюджет під час повномасштабної війни функціонує за принципово іншою логікою, ніж у мирний час. Видатки на оборону і безпеку поглинають левову частку податкових надходжень, а решту — соціальні зобов’язання, медицину, освіту, енергетику — доводиться фінансувати переважно за рахунок зовнішньої підтримки. Внутрішні джерела — податки, запозичення на ринку ОВДП, певний друк грошей Нацбанком — фізично не здатні покрити такий обсяг потреб без ризику розгойдати інфляцію та курс гривні. Тому зовнішнє фінансування — не додатковий бонус, а базова умова стабільності бюджетної системи.
Джерела цього фінансування — програма МВФ, гранти й кредити Європейського Союзу, двосторонні програми окремих країн-партнерів. Кожна з цих ліній має власний графік ухвалення рішень, власні політичні й бюрократичні процедури, і саме тому на етапі формування бюджету наступного року частина сум завжди має статус «очікується», а не «підтверджено».
Що означає розрив у 32,6 мільярда доларів
Слова Марченка про те, що в програмі МВФ закладено запевнення від ЄС про забезпечення двох третин потреб України у зовнішньому фінансуванні, показують логіку розподілу відповідальності між донорами. Європейський Союз традиційно бере на себе основну частку, залишаючи іншим партнерам і міжнародним інституціям решту суми. Але «запевнення» на рівні програми МВФ — це політичний орієнтир, а не підписана угода з конкретними траншами і датами. Саме тому 32,6 млрд доларів досі мають невизначений статус: перемовини з донорами тривають, і бюджет-2027 формується в умовах, коли частина фінансової картини ще не намальована.
Це системна риса всього періоду повномасштабної війни: підтвердження ресурсу на наступний рік завжди приходить хвилями, а не одним пакетом. Спершу узгоджуються рамкові програми, потім — конкретні транші, прив’язані до виконання реформ чи бюджетних показників. Тому цифра 20 млрд доларів на цьому етапі не означає остаточної нестачі — вона означає лише поточний стан перемовин.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Оборонний бюджет як окрема проблема
Паралельно з питанням 2027 року існує не менш гостра проблема поточного року — дефіцит коштів для Міноборони у розмірі 27 млрд доларів, який досі не закрито. Оборонні видатки формують окремий контур бюджетної системи: значною мірою вони фінансуються не так класичними зовнішніми грантами на загальний фонд, як цільовою військовою допомогою, яка йде за іншими каналами й іншими темпами ухвалення рішень. Той факт, що уряд лише має «бачення», як частково вирішити це питання, а не конкретний план закриття суми, показує, наскільки нестабільним залишається фінансування оборони навіть у поточному бюджетному циклі, не кажучи вже про наступний рік.
Наслідки для макроекономічної стабільності
Якщо розрив у зовнішньому фінансуванні бюджету не буде закрито до потрібних термінів, у розпорядженні уряду залишається обмежений набір інструментів: скорочення непріоритетних видатків, нарощування внутрішніх запозичень або монетарне фінансування через Нацбанк. Кожен з цих варіантів має ціну — від зниження соціальних стандартів до інфляційного тиску та ослаблення гривні. Раніше Марченко вже пов’язував своєчасне отримання коштів від партнерів із можливістю уникнути бюджетної кризи та скорочення видатків — тобто уряд усвідомлює: без зовнішнього фінансування бюджету альтернативні джерела покриття дефіциту суттєво гірші для економіки.
Залучення МВФ до пошуку ресурсу на 2027 рік, про що йшлося під час зустрічі президента з керівництвом Фонду, — сигнал того, що процес узгодження переходить у більш системну фазу. Але поки що конкретні цифри не перетворилися на підписані угоди, розрив у понад 32 млрд доларів залишається головним фактором невизначеності для українського бюджету на найближчу перспективу.
