Зеленський просить Трампа підключити Сі Цзіньпіна до тиску на Путіна

Заява Володимира Зеленського після зустрічі з Дональдом Трампом у Нью-Йорку виглядає як дипломатичний жест, але за нею стоїть цілком прагматичний розрахунок. Український президент прямо назвав Пекін інструментом впливу на Москву і попросив американського колегу використати заплановану зустріч із Сі Цзіньпіном для тиску на Путіна. Це визнання того, що важелі, які раніше вважалися суто західними — санкції, дипломатична ізоляція, економічний тиск — вичерпали свій ефект, і головним гравцем, здатним щось змінити, стає Китай.

Чому саме Китай має вплив на Путіна

Логіка Зеленського спирається не на абстрактні міркування, а на конкретну економічну реальність, яку описало видання The Wall Street Journal. Повномасштабна війна перетворила Путіна з рівноправного партнера Пекіна на прохача. Раніше Росія й Китай торгувалися як два великі гравці, тепер баланс змістився різко на користь китайської сторони.

Показовий приклад — переговори щодо нового газопроводу. Китайські чиновники дали зрозуміти керівництву “Газпрому”, що погодяться на проєкт лише за умови продажу газу за ціною, нижчою за ринкову — фактично за тими ж внутрішніми тарифами, за якими Росія постачає газ власним споживачам. Це принципово інша модель відносин порівняно з тим, що було до 2022 року, коли Москва могла диктувати умови енергетичних угод. Тепер Пекін диктує ціну, знаючи, що альтернативних покупців у такому обсязі в Росії просто немає.

Саме ця залежність і дає підстави вважати, що слово Сі Цзіньпіна здатне вплинути на рішення Кремля сильніше, ніж чергові заяви західних столиць.

Що отримає Трамп в обмін на посередництво

Прохання Зеленського накладається на власну складну гру Трампа з Пекіном. За інформацією джерел Reuters, під час зустрічі Сі Цзіньпін може підняти зовсім іншу тему — постачання американської зброї Тайваню. Один із співрозмовників агентства повідомив, що китайський лідер здатний представити Тайвань як провокатора й джерело нестабільності у відносинах між Вашингтоном і Пекіном.

Натомість Китай може запропонувати власну послугу — допомогу в тиску на Іран у контексті ситуації на Близькому Сході. Це класична модель великої дипломатії: жодна тема не обговорюється ізольовано, кожна поступка обмінюється на іншу.

Для Трампа це означає складний вибір пріоритетів:

• чи готовий він розмінювати позицію щодо Тайваню заради потенційного прогресу в українському питанні;
• наскільки реальною є готовність Пекіна справді тиснути на Путіна, а не просто демонструвати таку готовність на словах;
• як поєднати запит України на посередництво з власними стратегічними інтересами США в Азії.

Наслідки для розстановки сил

Сам факт, що Україна публічно апелює до впливу Китаю на Путіна, змінює усталену картину міжнародного тиску на Росію. Ще кілька років тому Пекін сприймався переважно як мовчазний союзник Москви, що ухиляється від прямого втручання. Тепер його роль описують інакше — як гравця, здатного реально впливати на перебіг війни через економічні важелі.

Водночас це створює нову залежність: успіх мирних зусиль виявляється прив’язаним не лише до позиції Вашингтона й Москви, а й до того, наскільки Пекін готовий скористатися своєю перевагою заради власних цілей — а не заради завершення війни як такої. Зеленський наголосив, що йдеться не тільки про Україну, а про Європу і світ загалом, і саме тому вважає участь Китаю необхідною умовою реального руху до припинення бойових дій.