Перша особиста зустріч Дональда Трампа з новим британським прем’єром Енді Бернемом відбувається не у вакуумі, а на тлі глибокої ерозії довіри між двома країнами, яку зазвичай називають найтіснішим союзом у західному світі. Формат Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку задає офіційний тон, але кулуарна динаміка обіцяє бути значно складнішою за протокольні рукостискання.
Чому довіра між Вашингтоном і Лондоном похитнулася
Соціологічні дані, на які посилається The Spectator, фіксують тривожну тенденцію: частка американців, які вважають Британію найціннішим союзником США, за п’ять років обвалилася на 22 відсоткові пункти і тримається на рівні 32%. Це не просто цифра для звіту — це індикатор того, що концепція «особливих відносин», яка десятиліттями була основою британської зовнішньої політики, втрачає опору в суспільній свідомості обох країн. Дзеркальна картина спостерігається і в Британії, де підтримка Трампа серед населення становить лише 12%. Навіть політичні сили, які теоретично мали б бути природними союзниками американського президента, зокрема Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем, час від часу воліють дистанціюватися від його адміністрації, щоб не втрачати власний електорат.
Такий фон означає, що будь-яка зустріч на найвищому рівні відбувається без запасу політичного капіталу. Раніше особисті симпатії чи стратегічне партнерство могли компенсувати розбіжності в конкретних питаннях. Тепер кожна тема — від оборонних витрат до Ірану — здатна стати точкою розлому, а не просто предметом дипломатичного торгу.
Урок Стармера, який Бернем не може ігнорувати
Доля стосунків Трампа з попередником Бернема на Даунінг-стріт — це не історична довідка, а пряме попередження. Кір Стармер і американський президент почали співпрацю з непоганих стартових позицій, але війна в Ірані зруйнувала цей баланс. Стармер зрештою погодився дозволити американським бомбардувальникам використовувати британські бази для ударів по іранських цілях у районі Ормузької протоки, проте, за даними видання, Трамп досі пам’ятає початкову вагання Лондона. Це показує ключову рису поточної американської зовнішньої політики: союзник цінується не за багаторічну історію партнерства, а за готовність діяти без затримки в конкретний момент.
Для Бернема це означає, що будь-яке публічне вагання чи спроба зайняти незалежну позицію з чутливого питання ризикує коштувати значно більше, ніж просто дипломатичне незадоволення. У логіці Трампа розходження в одному епізоді здатне перекреслити весь фундамент відносин, навіть якщо формально союз залишається чинним.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Точки напруги на найближчому горизонті
Видання виділяє кілька конкретних тем, які можуть визначити тональність переговорів:
- Рівень британських оборонних витрат, який Трамп може розкритикувати після публікації нового бюджету восени;
- Ситуація в Ємені, де хусити контролюють узбережжя Червоного моря — Бернем уже погодився дозволити британським ВПС підтримувати заправку літаків під час можливих ударів Саудівської Аравії по хуситських позиціях, але наскільки цього вистачить для задоволення Вашингтона, поки не зрозуміло;
- Тема України, яка для Бернема має особисте значення після його поїздки до Києва та зустрічі з Володимиром Зеленським.
Саме українське питання ілюструє асиметрію пріоритетів двох лідерів. Бернем передав Україні розсекречені дані для розробки власних балістичних ракет великої дальності і тепер прагне переконати Вашингтон збільшити постачання перехоплювачів для систем протиповітряної оборони. Для Трампа ж, за оцінкою видання, Україна навряд чи входить навіть у п’ятірку його реальних пріоритетів, хоча його спецпредставник і зять продовжують курсувати між Москвою та Києвом у пошуках контурів мирної угоди.
Що це означає для розстановки сил
Прогнози аналітиків, що контури мирної угоди щодо України не проясняться раніше зими — саме того періоду, коли, за оцінками, Володимир Путін планує посилити удари по енергетичній інфраструктурі — додають ваги зверненню Бернема до Вашингтона щодо перехоплювачів. Британський прем’єр говорив про «справжній оптимізм» після поїздки до Києва і назвав дефіцит ракет-перехоплювачів проблемою, яку «можна вирішити», згадуючи можливість нової зустрічі «Коаліції охочих» саме в рамках Генеральної Асамблеї ООН для координації поставок американської техніки та запасів з інших країн.
Але реальний результат зустрічі Трампа і Бернема залежатиме не від публічних заяв, а від того, чи вдасться новому британському прем’єру уникнути пастки, у яку потрапив його попередник. Публічне рукостискання нічого не гарантує — Стармер теж починав з нього.
