Плутанина навколо назви Pelican показова сама по собі. Спершу через слова Володимира Зеленського, який перелічував типи озброєння, застосовані під час нальоту на Москву, у публічному просторі закріпилася версія про балістичну ракету FP-7 компанії FirePoint — саме її раніше в медіа називали «Пелікан». Але за даними джерел РБК-Україна, Pelican — це безпілотник літакового типу, а не балістична система. Різниця тут не термінологічна, а суто оперативна: балістика і дрон-літак — це два принципово різні класи засобів ураження з різною траєкторією, швидкістю, вразливістю для протиповітряної оборони і, відповідно, різною логікою застосування.
Безпілотник літакового типу — це апарат з крилом, що летить у щільних шарах атмосфери на дозвукових швидкостях за аеродинамічною траєкторією, на відміну від балістичної ракети, яка після активної ділянки польоту рухається по параболі поза атмосферою і входить у ціль з величезною швидкістю. Дрони-літаки дешевші, простіші у виробництві та запуску, дозволяють наносити удари на велику глибину, але їх у теорії легше перехопити засобами ППО — за умови, що ці засоби взагалі встигають виявити ціль і відреагувати. Те, що подібний апарат зумів дістатися Москви й уразити промисловий об’єкт, свідчить або про недоліки виявлення, або про перевантаження російської системи протиповітряної оборони кількістю цілей під час масованого нальоту.
Чому ціль — саме Московський НПЗ
Удар по Московському нафтопереробному заводу — це не точкова акція, а частина довшої лінії ударів Сил оборони по паливно-енергетичній інфраструктурі Росії. Завод забезпечує до 40% пального для Москви, а це означає, що будь-яке зниження його потужності напряму впливає на постачання нафтопродуктів у столичному регіоні — і для цивільного, і для військового споживання. У цьому конкретному нальоті одночасно уражено три установки підприємства, що вказує на спробу максимізувати ефект одного нальоту, а не завдати одиничного удару по випадковому вузлу.
Логіка ударів по НПЗ давно вийшла за межі суто символічних акцій. Переробні потужності — це вузькі місця в ланцюжку постачання: пошкодження установки первинної переробки чи іншого критичного обладнання виводить з ладу цілий технологічний ланцюг на тижні чи місяці, оскільки обладнання таких заводів здебільшого унікальне і швидко не замінюється. Масштабна пожежа на території підприємства після удару — додатковий фактор, який ускладнює і без того тривалий процес відновлення.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Ефект для авіації і повітряної оборони
Масована атака спричинила колапс у російських аеропортах — сотні рейсів затримали або скасували. Це прямий наслідок того, як працює система реагування на повітряну загрозу: під час активної фази нальоту цивільне повітряне судноводіння в зоні можливого перетину траєкторій дронів чи ракет зазвичай обмежують або зупиняють повністю, щоб уникнути ризику зіткнення або хибного спрацювання засобів ППО по цивільній цілі. Масштаб порушень авіаруху — непрямий, але вимірюваний індикатор інтенсивності нальоту: чим довше і масовіше атака, тим довше аеропорти залишаються в режимі обмежень.
Сама наявність такого типу апарату, як безпілотник Pelican, у арсеналі, застосованому проти столичного регіону, показує розширення номенклатури засобів далекого ураження. Кожен новий тип дрона-літака зі своїми льотно-технічними характеристиками — це додатковий виклик для розрахунку алгоритмів виявлення й перехоплення, оскільки системи ППО налаштовуються під конкретні профілі швидкості, висоти і радіолокаційної помітності цілей. Чим різноманітніший парк застосовуваних апаратів, тим складніше вибудувати ефективний єдиний рубіж захисту навколо такого великого й розгалуженого об’єкта, як Москва з Підмосков’ям.
Дезінформація чи хибна ідентифікація типу зброї — балістика замість дрона — також має оперативне значення поза межами суто технічної цікавості. Від правильної класифікації залежить, які контрзаходи протилежна сторона вважає релевантними і як вона перебудовує систему виявлення на майбутнє. Якщо ціль справді атакував безпілотник Pelican, а не балістична ракета, це означає, що проблема для російської ППО полягає не в нездатності перехопити швидкісну балістичну загрозу, а в пропуску повільнішого, але численного й розосередженого потоку дронів-літаків під час масованого удару.
