Екстракт японської сливи може блокувати ключовий механізм розвитку гіпертонії

Дослідники з участю доктора медичних наук Сатору Егучі, члена Американської академії кардіологів, вивчили, як концентрат соку японської сливи, відомої в Японії як «уме», впливає на клітини кровоносних судин. Результати лабораторних експериментів показали здатність концентрату пригнічувати дію ангіотензину ІІ — гормону, який запускає стійке звуження судин і є однією з головних причин артеріальної гіпертензії.

Як працює ангіотензин II і чому це важливо

Ангіотензин II — це сигнальна молекула, яка змушує гладку мускулатуру судинної стінки скорочуватися. Чим сильніше й довше діє цей сигнал, тим вужчий просвіт судин і тим вищий артеріальний тиск. Саме на блокуванні цього гормону побудована ціла група сучасних препаратів від гіпертонії. Але, за словами Егучі, навіть за медикаментозного контролю тиску ризик серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з гіпертензією залишається підвищеним — самих ліків недостатньо, щоб повністю нейтралізувати наслідки хвороби для судин і серця. Це і стало відправною точкою для пошуку додаткових речовин природного походження, здатних доповнити терапію.

Що показали експерименти на клітинах

У попередніх дослідженнях на гладких м’язових клітинах кровоносних судин концентрат соку японської сливи послаблював внутрішньоклітинні сигнали, пов’язані з ангіотензином ІІ. У нових експериментах вчені звернули увагу на інший процес — переключення клітинного метаболізму на гліколіз, тобто спрощений спосіб отримання енергії, який часто активується при гіпертонії і асоціюється з пошкодженням судинної стінки. Концентрат японської сливи запобігав цьому переключенню, що дослідники розцінюють як ще один можливий захисний механізм для серцево-судинної системи.

Тут принципово важливе застереження: усі описані ефекти зафіксовані на рівні клітинних культур у лабораторних умовах, а не в організмі людини. Це початковий етап доказової бази — так званий доклінічний рівень. Такі дані дозволяють зрозуміти можливий біологічний механізм дії речовини, але не дають підстав стверджувати, що вживання соку чи концентрату японської сливи знижує тиск чи запобігає гіпертонії в реальних пацієнтів. Для цього потрібні контрольовані клінічні випробування на людях, які на сьогодні відсутні.

Чому сирі плоди небезпечні, а концентрат — предмет дослідження

Свіжі, необроблені плоди уме містять токсичні сполуки, тому традиційно їх не вживають сирими — переробляють на соки, екстракти чи вино, де токсичні речовини руйнуються або видаляються в процесі обробки. Саме тому предметом наукового інтересу є не сам фрукт, а спеціально приготований концентрат соку зі стандартизованим складом.

Що далі

Наступний крок дослідників — виділити конкретні хімічні сполуки в складі концентрату, відповідальні за спостережувані ефекти на ангіотензин ІІ та клітинний метаболізм. Якщо такі сполуки вдасться ідентифікувати й підтвердити їхню дію в клінічних умовах, вони теоретично можуть стати основою для розробки нових препаратів проти гіпертонії — стану, який залишається однією з провідних причин інсультів та інфарктів у світі.

• Ефект зафіксовано лише в лабораторних дослідженнях на клітинах, не на людях
• Механізм пов’язаний з блокуванням дії гормону ангіотензину ІІ та гальмуванням гліколізу
• Сирі плоди японської сливи токсичні, вживається лише перероблений концентрат
• Клінічних випробувань ефективності концентрату для лікування гіпертонії поки не проводили

Наразі говорити про концентрат японської сливи як про засіб профілактики чи лікування гіпертонії передчасно. Це перспективний напрям для подальших досліджень, а не рекомендація для практичного застосування.