Росія готова брати на війну хворих і психічно непридатних заради контрактників

Хвиля оголошень із пропозиціями укласти контракт із Міноборони РФ, у яких прямо зазначається готовність приймати кандидатів із ВІЛ, гепатитом чи сифілісом, а також людей із категорією непридатності «Д», — не побутова аномалія, а індикатор системної проблеми з поповненням особового складу. Коли вербувальники публічно ігнорують медичні обмеження, які самі ж встановлені військовим законодавством на період мобілізації та воєнного стану, це означає, що потреба у «живій силі» перевищує готовність дотримуватися формальних фільтрів якості.

Чому падає темп набору контрактників

За січень–серпень контракт із Міноборони РФ уклали близько 234 тисяч людей — на 10% менше, ніж торік за той самий період. Це падіння відбувається на тлі зростання одноразових виплат, тобто фінансовий стимул уже не компенсує вичерпання пулу відносно здорових і мотивованих чоловіків призовного та більш старшого віку, готових підписувати контракт добровільно. Ринок «доступних» кандидатів звужується, і система реагує двома способами: підвищує грошову винагороду та знижує вимоги до стану здоров’я і психологічної придатності кандидатів.

Суми, які фігурують в регіональних оголошеннях, ілюструють масштаб фінансового тиску на бюджет: у Забайкальському краї пропонують 2,6 млн рублів одноразово, 210 тисяч рублів щомісяця та 5,6 млн рублів за рік служби. Додатково використовується інструмент списання боргів на суму до 10 млн рублів — це фактично спосіб залучити людей з фінансовими проблемами, для яких контракт стає альтернативою банкрутству чи виконавчому провадженню.

Категорія «Д» і хронічні інфекції як індикатор кадрового дефіциту

Категорія придатності «Д» офіційно означає повну непридатність до військової служби, зокрема через психічні розлади чи наркозалежність. Готовність вербувальників приймати таких кандидатів «строго конфіденційно» свідчить, що фільтраційна система на місцях або свідомо ігнорується, або узгоджена з локальним командуванням, зацікавленим у виконанні планів набору без перевірки фактичного стану здоров’я новобранців.

ВІЛ-інфекція та окремі форми хронічного вірусного гепатиту передбачені як підстава для обмежень при укладенні контракту саме в період мобілізації та воєнного часу — тобто це не випадкове порушення, а пряме відхилення від чинних нормативних вимог. З оперативної точки зору це означає підвищений ризик:

• зниження боєздатності підрозділів через фізичний стан особового складу;
• додаткового навантаження на військово-медичну службу в польових умовах;
• швидшого вибуття новобранців із строю через загострення хронічних станів, а не лише через бойові втрати.

Вербування як альтернатива новій хвилі мобілізації

Заклики підписати контракт «до початку нової мобілізації» вказують на розрахунок керівництва уникнути політично чутливого рішення про черговий мобілізаційний етап. Масований набір контрактників через локальні паблики, групи адміністрацій та служб зайнятості — спроба закрити кадровий дефіцит добровільно-примусовим шляхом, зберігаючи формальну видимість, що масштабної мобілізації не потрібно.

Паралельне посилення обмежень на виїзд військовозобов’язаних запасу за кордон, включно з першим зафіксованим випадком недопуску резервіста через мобілізаційний припис, показує іншу сторону тієї ж стратегії: якщо добровільний набір контрактників не забезпечує потрібних темпів поповнення, система одночасно готує інструменти утримання військовозобов’язаних усередині країни на випадок примусової мобілізації.

Сукупність цих ознак — зниження вимог до здоров’я кандидатів, зростання фінансових стимулів, розширення обмежень на виїзд — складає цілісну картину виснаження резерву особового складу, придатного для комплектування підрозділів без масштабного примусового призову.