Ракетний удар по сортувальному центру мережі EVA в Одесі 13 вересня — це не окремий епізод, а частина системної кампанії, яку російські війська ведуть проти логістичної інфраструктури українського бізнесу вже кілька місяців. Об’єкт, який забезпечував товарами магазини одразу трьох областей — Одеської, Миколаївської та Херсонської, — виведено з ладу одним ударом. Це важливо розуміти саме як спробу порушити не окремий магазин чи склад, а цілий ланцюг постачання в південному регіоні.
Логістика як мета замінює точкові удари по об’єктах
Ще рік-два тому основною ціллю ракетних атак у тилу були енергетична інфраструктура, військові об’єкти та порти. Тепер до переліку стабільно потрапляють розподільчі центри й склади цивільного бізнесу — Fozzy Group, «Фора», VARUS, ROZETKA, завод з виробництва Coca-Cola. Логіка тут проста і водночас цинічна: удар по одному сортувальному хабу паралізує постачання товарів для десятків магазинів одразу, тобто ефект економічного тиску виходить непропорційно великим порівняно з розміром самого об’єкта.
Сортувальні центри — це вузлові точки логістичної мережі. На відміну від виробничих потужностей, які часто розосереджені й дублюються, розподільчий хаб зазвичай один на регіон. Його втрата означає не просто фінансові збитки власника, а тимчасовий колапс постачання для цілого кластера торгових точок, поки логістику не перебудують через інші канали. Саме тому такі об’єкти стали пріоритетною ціллю: ефект від удару відчувають не тільки власники бізнесу, а й тисячі покупців у регіоні.
Економічний вимір атак на тилову інфраструктуру
Заява прем’єр-міністра Сергія Корецького про можливі втрати бюджету в районі 70 мільярдів гривень через регулярні атаки на склади — показник того, що йдеться вже не про приватні збитки окремих компаній, а про макроекономічний фактор. Постійні удари по складській та розподільчій інфраструктурі знижують податкові надходження, ускладнюють планування для бізнесу і змушують компанії витрачати ресурси на відновлення замість розвитку.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Реакція уряду — підготовка пільгових кредитів до 1 мільярда гривень для підтримки бізнесу — свідчить, що держава визнає масштаб проблеми і намагається компенсувати збитки хоча б частково фінансовими інструментами. Але кредит не відновлює втрачені товарні запаси й не повертає час, витрачений на пошук альтернативних логістичних маршрутів. У короткостроковій перспективі підприємства, що потрапили під удар, змушені працювати з підвищеними витратами на альтернативну логістику, що переноситься або на ціни, або на маржу.
Що означає повторюваність таких атак
Той факт, що EVA стала вже далеко не першою компанією, чий об’єкт постраждав від ракетного удару, показує: перед нами не випадкові потрапляння, а стійка тенденція. Атаки на склади й сортувальні центри стали окремим напрямом ударів поряд з енергетикою — з тією різницею, що цивільна логістична інфраструктура зазвичай значно менш захищена, ніж об’єкти енергосистеми, і не має порівнянного рівня протиповітряного прикриття.
Для бізнесу це означає необхідність переглядати підходи до розміщення розподільчих потужностей — розосереджувати їх, дублювати ключові вузли, уникати концентрації товарних запасів в одній точці. Для держави — необхідність не лише фінансової підтримки постраждалих компаній, а й вибудовування довгострокової стратегії захисту критичної для економіки логістичної інфраструктури, оскільки серія подібних ударів здатна накопичувальним ефектом суттєво вплинути на стабільність постачання товарів у прифронтових та тилових регіонах.
