Заява керівника Офісу президента Кирила Буданова про те, що переговори України та Росії за участі США триватимуть і надалі, фіксує важливу деталь: процес не зупинився після візитів спецпосланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Києва й Москви, а перейшов у робочу фазу пошуку компромісу. Це принципово інший режим, ніж поодинокі зустрічі чи заяви — йдеться про механізм, що працює на постійній основі.
Логіка трикутника Київ Вашингтон Москва
Формула, яку озвучив Буданов — «нам потрібен результат, і їм потрібен свій результат» — описує класичну модель перемовин через посередника. США в цій конструкції виконують роль каналу, що передає позиції сторін і намагається знайти точку перетину інтересів. Для Києва це означає, що переговорний процес більше не є двосторонньою дипломатією, а вимагає постійного узгодження позиції з Вашингтоном як медіатором.
Сам факт, що посадовець найвищого рівня публічно підтверджує продовження контактів, а не заперечує чи применшує їх значення, показує: усередині української влади сформувався консенсус щодо необхідності підтримувати перемовинний трек, навіть без гарантій швидкого результату. Це рішення політичне — воно означає готовність working out компромісу, який раніше міг сприйматися як неприйнятний, заради завершення війни.
Водночас Буданов не приховує, що позиції сторін розходяться, і компроміс ще не знайдено. Це важливе застереження: перемовини тривають, але не наближаються автоматично до результату лише через факт свого продовження. Кожен новий раунд — це перевірка, чи звузився розрив між тим, що прийнятно для Києва, і тим, що готова визнати Москва.
Паралельна реальність гібридних загроз
Другий блок заяв Буданова стосується безпекової ситуації в Балтії, зокрема в Латвії. За його словами, Росія випробовує гібридні загрози в регіоні, а Україна активно обмінюється розвідданими з Ригою. Це показує, що дипломатичний трек і безпековий трек існують паралельно і не скасовують один одного.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Обмін розвідданими з країнами Балтії — це не разова акція, а системна практика, яка виникла через спільне сприйняття загрози. Для Латвії та інших держав регіону українська розвідка є цінним джерелом інформації про тактику гібридних операцій, оскільки Україна стикається з ними в набагато інтенсивнішій формі протягом усієї війни.
- Переговори за участі США тривають попри відсутність фіксованого результату
- Позиції України та Росії залишаються різними, компроміс ще шукають
- Візити спецпосланців Віткоффа та Кушнера до Києва й Москви стали частиною регулярного процесу
- Україна обмінюється розвідданими з Латвією щодо гібридних загроз
- Дипломатичні зусилля супроводжуються посиленням ударів з боку Росії
Дипломатія під акомпанемент ударів
Володимир Зеленський раніше заявляв, що перші результати переговорів можуть з’явитися найближчим часом. Але тут же зазначено іншу закономірність: Росія традиційно відповідає на дипломатичні зусилля посиленням ударів. Це не суперечність, а стала практика — сторона, що атакує, використовує перемовини як прикриття для демонстрації сили на полі бою, аби зайти в наступний раунд з вигіднішої позиції.
Для українського суспільства це означає, що прогрес перемовин не варто вимірювати затишшям у бойових діях — навпаки, посилення ударів під час активної дипломатичної фази стало передбачуваним елементом російської тактики. США, зі свого боку, вже позитивно оцінили результати останнього візиту Віткоффа та Кушнера й готують наступний раунд, що підтверджує намір продовжувати процес попри відсутність швидкого прориву.
Сукупність цих сигналів — продовження перемовин, обмін розвідданими з Балтією, паралельні удари — складає картину війни, яка одночасно ведеться на дипломатичному та військовому фронтах без чіткого розмежування між ними. Переговори України та Росії залишаються відкритим процесом, результат якого залежить від того, чи знайдуть сторони формулу, прийнятну для обох, а не лише від кількості проведених раундів.
