Федеральний бюджет Росії у першому півріччі 2026 року направив на війну проти України 10,687 трильйона рублів — новий рекорд за весь час повномасштабного вторгнення. Це не просто чергове зростання оборонних асигнувань, а сигнал про те, що модель фінансування війни в Кремлі остаточно перейшла у режим, коли планові показники систематично порушуються, а дефіцит бюджету перестає бути керованим параметром.
Як побудована ця динаміка
Порівняно з аналогічним періодом минулого року витрати на армію та виробництво зброї зросли на 30%, або на 2,46 трильйона рублів. Якщо ж дивитися ширше, картина ще промовистіша: порівняно з 2024 роком військовий бюджет РФ збільшився на 65%, з 2023-м — на 145%, а з першим роком повномасштабної війни — на 285%. Відносно довоєнного 2021 року витрати на армію підскочили більш ніж у п’ять разів.
Це геометрична, а не лінійна траєкторія зростання. Такий характер динаміки означає, що війна для російського бюджету перестала бути статтею витрат серед інших — вона стала домінантою, яка визначає всю бюджетну політику. За підрахунками наукового співробітника німецького Інституту проблем міжнародної безпеки Яніса Клюге, на військові потреби пішло 43,8% усіх видатків федерального бюджету — це новий максимум. А якщо додати повне фінансування армії та оборонно-промислового комплексу, частка сягає 57,3% усіх надходжень до скарбниці. Фактично більше половини кожного рубля, що заходить у бюджет, одразу перерозподіляється на воєнні потреби.
Секретність як інструмент бюджетної політики
Окремий і показовий момент — рівно дві третини російського військового бюджету засекречено. Це означає, що зовнішні спостерігачі й навіть частина внутрішніх контролюючих органів не мають повного доступу до структури витрат: скільки йде на виробництво, скільки на виплати особовому складу, скільки на закупівлі за кордоном. Засекречені, або «тіньові», витрати зросли на 42% рік до року і більш ніж у сім разів порівняно з довоєнним періодом. Така масштабна закритість бюджетних потоків — типовий інструмент воєнної економіки: вона дозволяє владі маневрувати ресурсами без публічного пояснення пріоритетів і одночасно ускладнює будь-яку зовнішню оцінку реальної вартості війни.
Сукупно з початку 2022 року Росія витратила на армію і закупівлю зброї 57,144 трильйона рублів, або приблизно 660 мільярдів доларів за поточним офіційним курсом. Для розуміння масштабу: ця сума порівнянна з усіма золотовалютними резервами Центробанку РФ, які на 1 серпня становили 720,3 мільярда доларів, і у 2,2 раза перевищує вартість золотого запасу країни. Тобто за неповні чотири роки війна «з’їла» ресурс, порівнянний із усією фінансовою подушкою держави.
Читайте нас у Telegram
Підписатися
Дефіцит виходить з-під контролю
У законі про бюджет на 2026 рік уряд РФ спочатку заклав оборонні витрати на рівні 6,7% ВВП. Реальність виявилася іншою: фактичні витрати перевищили план приблизно в 1,5 раза і за перше півріччя досягли 10,5% від піврічного ВВП. Розбіжність між планом і фактом такого масштабу свідчить не про прорахунок, а про структурну неспроможність бюджету втримати воєнні витрати в заданих рамках — попит фронту й оборонної промисловості просто перевищує будь-які початкові оцінки.
Наслідком стало стрімке зростання дефіциту бюджету, який на початок серпня досяг 6,45 трильйона рублів — удвічі більше показника, запланованого на весь рік. Це означає, що держава вже на середину року вичерпала річний ліміт дефіциту і продовжує нарощувати розрив між доходами й витратами. Для економіки це прямий шлях до посилення інфляційного тиску, витіснення цивільних інвестицій військовим замовленням та подальшого виснаження резервних фондів.
Що це означає для стійкості воєнної економіки
Начальник ГУР Олег Іващенко раніше заявляв, що наявних ресурсів Росії для ведення війни може вистачити ще на 2027 та 2028 роки, попри суттєве ослаблення економіки після вторгнення. Водночас аналітики російського «Сбербанку», оцінюючи можливі сценарії завершення війни, оцінили шанс на військову перемогу Росії лише у 7%. Ці два факти складаються в одну картину: воєнна машина продовжує споживати ресурси прискореними темпами, а бюджетна конструкція, яка це фінансує, тримається на резервах і секретності, а не на стійкому економічному зростанні.
