UKRPULSE
Світ

Зустріч AfD з керівництвом Газпрому оголює нову лінію розколу в німецькій політиці

Газовий трубопровід на тлі прапора Німеччини

Зустріч високопоставленого представника «Альтернативи для Німеччини» з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером та спеціальним посланцем Путіна Кирилом Дмитрієвим — це не протокольна ввічливість, а сигнал. Сигнал про те, що канали комунікації між Кремлем і найпопулярнішою опозиційною силою Німеччини не просто існують, а працюють на рівні, якого не було з лютого 2022 року.

Маркус Фронмайєр, речник AfD з питань зовнішньої політики і заступник лідера партійної фракції в Бундестазі, приїхав до Санкт-Петербурга на економічний форум Путіна — захід, що завжди мав символічне навантаження як вітрина «незламності» російської економіки під санкціями. Участь німецького депутата в такому форумі вже сама по собі є жестом, а зустріч саме з керівником «Газпрому» додає йому конкретного змісту: мова йшла про відновлення газопроводів «Північний потік» і повернення російського газу на німецький ринок.

Хто такі співрозмовники і чому це має значення

Олексій Міллер очолює державний енергетичний концерн, який донедавна був головним інструментом впливу Москви на європейську енергетичну політику. Кирило Дмитрієв керує російським суверенним фондом і виконує функції особистого посланця президента Росії — фігура, яка традиційно займається не бізнесом у чистому вигляді, а політичними каналами під бізнесовою вивіскою. Те, що саме він написав у соцмережі про «спільне будівництво великого майбутнього» з AfD, назвавши партію найпопулярнішою в Німеччині, показує: Кремль розглядає цю партію не як маргінальну силу, а як потенційного партнера для перезапуску відносин.

Ініціатива зустрічі, за даними самого «Газпрому», надійшла від німецької сторони. Це важлива деталь: не Москва шукала контакту, а представник AfD сам приїхав з пропозицією обговорити енергетичне питання. Це вкладається в логіку партійної програми — відновлення «Північних потоків» було офіційним пунктом передвиборчої платформи AfD ще торік.

Енергетична залежність як політичний аргумент

До лютого 2022 року Німеччина була найбільшим імпортером російського газу в Європі. Три з чотирьох ниток «Північного потоку-1» і «Північного потоку-2» вивели з ладу в результаті диверсії у вересні того ж року, і відтоді питання про їхнє відновлення залишалося суто теоретичним — доки представник AfD не підняв його публічно в Санкт-Петербурзі.

«Газпром» у своєму повідомленні акцентував на найнижчому за п’ять років рівні запасів газу в Німеччині — і саме на цьому будує аргументацію Фронмайєр, кажучи про «важку економічну спіраль спаду» через дорогу енергію. Логіка проста і небезпечна одночасно: енергетична криза використовується як доказ того, що санкційна політика шкодить самій Німеччині більше, ніж Росії, а отже — потрібне повернення до довоєнної моделі залежності від російських поставок.

Читайте нас у Telegram

Підписатися
Газовий трубопровід на тлі прапора Німеччини

Внутрішньополітичний фон і розстановка сил

Ця зустріч відбувається на тлі суттєвого зростання впливу AfD усередині Німеччини. Партія вперше з часів Другої світової війни впритул наблизилася до влади на рівні федеральної землі, вийшовши на перше місце на виборах у Саксонії-Ангальт. Співголова партії Аліса Вайдель назвала результат історичним і таким, що дає чіткий мандат на управління.

Водночас канцлер Фрідріх Мерц перебуває під тиском: його рейтинги низькі, а в очолюваній ним ХДС уже точаться розмови про заміну лідера. У такому контексті будь-яке зростання геополітичної суб’єктності AfD — а публічна зустріч з керівництвом «Газпрому» саме такою і є — б’є по позиціях правлячої коаліції подвійно: і як демонстрація альтернативного зовнішньополітичного курсу, і як доказ того, що традиційні партії втрачають монополію на комунікацію з Москвою.

AfD послідовно виступає проти санкцій щодо Росії та проти військової допомоги Україні. Зустріч у Санкт-Петербурзі перетворює ці позиції з декларацій у конкретну дипломатичну практику — партія, яка не входить до уряду, вибудовує власний канал перемовин із Кремлем з питань, що напряму стосуються державної зовнішньої політики Німеччини.

Для Кремля такі контакти — це спроба знайти в Європі політичну силу, готову легітимізувати повернення до довоєнної енергетичної моделі, обходячи офіційний уряд Німеччини. Для AfD — це спосіб підкріпити внутрішньополітичну риторику про економічну кризу конкретною альтернативою, яку партія готова запропонувати виборцю.

Інше в рубриці

Популярне