Рішення Княжого дому Ліхтенштейну змінити порядок престолонаслідування виглядає як суто внутрішньосімейна справа, але має значення, що виходить далеко за межі альпійської мікро-держави. Тепер у Європі не залишилося жодної монархії, де стать спадкоємця визначала б його право на трон. Ліхтенштейн був останнім таким винятком, і ця обставина сама по собі говорить про специфіку політичної культури країни, затиснутої між Австрією та Швейцарією.
Спадкоємний принц Алоїз оголосив про перехід від чоловічого первородства до абсолютного під час промови на національне свято. Рішення підтримали дві третини членів князівської родини, які мають право голосу у таких питаннях, — це показує, що зміна пройшла через внутрішній консенсус династії, а не була нав’язана ззовні політичним тиском чи референдумом. Відтепер першою у черзі на трон ставатиме перша дитина монарха незалежно від статі. При цьому вже визначений порядок наслідування серед нинішніх спадкоємців залишається без змін — реформа стосується майбутніх поколінь, а не перерозподіляє права вже народжених принців.
Чому Ліхтенштейн так довго тримався за стару норму
Консервативність цієї монархії не випадкова, а системна. Ліхтенштейн — країна з населенням лише сорок тисяч осіб, дуже високим рівнем життя і монархією, яка зберегла реальні, а не церемоніальні повноваження. Правлячий князь має право вето на результати референдумів, призначає суддів і може звільнити уряд. Це принципово відрізняє Ліхтенштейн від більшості європейських монархій, де глава держави давно виконує суто представницьку роль, а реальна влада зосереджена в парламенті.
Саме тому й соціальні зміни в цій державі відбувалися повільніше, ніж у сусідів. Ліхтенштейн став останньою європейською країною, яка надала жінкам право голосу на національних виборах, — це сталося лише 1984 року, тоді як у більшості держав континенту жінки отримали виборчі права на десятиліття раніше. Лише минулого року уряд країни вперше очолила жінка — ще один показник того, наскільки повільно тут змінюється баланс між традицією і рівністю.
Влада, яка залишається в родині
Формальним правителем Ліхтенштейну досі вважається князь Ганс-Адам II, але ще 2004 року він передав основний обсяг повноважень своєму старшому синові Алоїзу, якому зараз 58 років. Це вже саме собою свідчить про модель поступової, керованої передачі влади всередині династії — без різких потрясінь, але й без поспіху. Найстарший син Алоїза, 31-річний принц Йозеф Венцель, залишається першим у черзі на трон за нинішнім порядком спадкування, і реформа престолонаслідування на нього не поширюється.
- Абсолютне первородство замінює чоловіче — стать спадкоємця більше не має значення
- Рішення схвалили дві третини членів князівської родини з правом голосу
- Порядок наслідування серед уже визначених спадкоємців не змінюється
- Князь Ганс-Адам II залишається формальним монархом, реальні повноваження — у сина Алоїза
Що це означає для образу монархії в Європі
Символічне значення рішення більше, ніж практичне. У найближчі роки жоден спадкоємець жіночої статі, найімовірніше, не змінить порядок наслідування трону Ліхтенштейну — черга вже вибудувана на десятиліття вперед. Але сам факт, що остання держава Європи з дискримінаційною нормою престолонаслідування відмовилася від неї, закриває історичну главу, яка тривала століттями. Монархія в Ліхтенштейні залишається однією з найвпливовіших у Європі щодо реальних повноважень князя, і те, що навіть така консервативна інституція пішла на зміну правил спадкування, показує, наскільки сильним є тиск на традиційні форми правління адаптуватися до сучасних уявлень про рівність — навіть якщо цей тиск реалізується не через вулицю чи парламент, а через голосування всередині самої родини.
