Міжнародний Реєстр збитків для України (RD4U) розширив перелік категорій, за якими приймає заяви від постраждалих сторін. Тепер до нього можна подавати документи про державні гуманітарні витрати та про кошти, витрачені на розмінування територій. Про це повідомив глава Офісу президента Кирило Буданов, наголосивши, що Україна формує для Росії повний рахунок за наслідки агресії.
Йдеться не про одноразову акцію, а про системний процес фіксації збитків, який триває вже певний час і поступово охоплює нові статті витрат. Логіка проста: щоб у майбутньому вимагати компенсацію, потрібно мати документально підтверджену базу — хто, коли і скільки витратив на подолання наслідків війни.
Що саме фіксує реєстр збитків
Нові категорії заяв стосуються двох великих блоків витрат. Перший — це державні та місцеві бюджетні кошти, спрямовані на допомогу постраждалому населенню: евакуацію людей із небезпечних територій, тимчасове розселення, екстрену медичну допомогу, реабілітацію постраждалих, а також компенсації за зруйноване або пошкоджене житло. Це прямі видатки, які держава і громади несуть щодня, обслуговуючи наслідки бойових дій.
Другий блок — витрати на розмінування та очищення забруднених територій від боєприпасів, що не розірвалися. Ця стаття витрат окрема і специфічна: вона потребує тривалого фінансування, оскільки очищення землі — процес не одноразовий, а розтягнутий у часі, і його вартість накопичується рік за роком.
Механізм роботи реєстру побудований на принципі документальної фіксації: кожна заява — це підтверджена статистика витрат чи збитків, прив’язана до конкретної категорії. Чим більше таких заяв накопичується, тим повнішою стає загальна картина реального фінансового навантаження, яке війна поклала на державу та громадян.
Навіщо потрібен «повний рахунок» і як він працює
Ідея, яку озвучив Буданов, — сформувати для держави-агресора вичерпний перелік усіх витрат, пов’язаних із війною, статтю за статтею. Це не просто політична заява, а конкретна юридична стратегія: чим детальніше й системніше зафіксовані збитки, тим складніше буде уникнути відповідальності за них у майбутньому.
Такий підхід має кілька практичних наслідків:
- створюється офіційна доказова база, яка може використовуватися для міжнародних претензій;
- витрати держави та громад отримують юридичне визнання як частина завданої шкоди, а не просто бюджетні видатки;
- процес розмінування фіксується як окрема, довгострокова категорія збитків, що підкреслює її вартість і тривалість;
- формується прецедент послідовної, поетапної роботи з документування наслідків агресії.
Буданов прямо заявив, що Росія має заплатити за кожен злочин і компенсувати кожну витрачену на подолання наслідків агресії гривню. Ця фраза відображає саму суть стратегії: не одна велика вимога, а сума з десятків конкретних, задокументованих статей — від евакуації до розмінування.
Що це означає для процесу відновлення
Розширення категорій реєстру збитків безпосередньо пов’язане з витратами, які вже понесла держава і які продовжує нести. Евакуація, тимчасове розселення, медична допомога, компенсації за житло — усе це роботи, які виконувалися і виконуються за рахунок бюджетних коштів просто зараз, без очікування на майбутню компенсацію.
Фіксація цих витрат у міжнародному реєстрі означає, що держава документує не абстрактну шкоду, а реальні, вже здійснені платежі. Це відрізняє такий підхід від оцінки, наприклад, зруйнованої інфраструктури як такої — тут ідеться саме про кошти, витрачені на подолання наслідків, включно з розмінуванням, яке залишатиметься актуальною статтею витрат ще довгий час після завершення активних бойових дій.
Послідовне наповнення реєстру новими категоріями показує, що Україна працює на перспективу: чим повнішим буде цей рахунок, тим обґрунтованішою виглядатиме вимога компенсації в будь-якому майбутньому переговорному чи судовому форматі.
