Заява Володимира Зеленського в Белграді про те, що Україна не змінить позиції щодо невизнання незалежності Косова, викликала ланцюгову реакцію, яка вийшла далеко за межі двосторонніх стосунків Києва з Приштиною. Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама фактично публічно втрутився у внутрішню дискусію в Тирані та Приштині, закликавши співвітчизників не піддаватися спокусі “покарати” Україну за незручну для балканських столиць позицію.
Реакція Рами показова сама по собі: голова уряду країни, яка традиційно вважається одним із найпослідовніших прихильників незалежності Косова серед балканських держав, публічно засудив власних націоналістів за спробу розмінювати підтримку жертви агресії на дипломатичні поступки.
Чому косовське питання болюче для Києва
Позиція України щодо Косова тримається на принципі непорушності територіальної цілісності держав — тому самому принципі, на якому Київ будує весь свій дипломатичний фронт проти анексії Криму та окупації частини Донбасу. Визнати односторонньо проголошену незалежність Косова від Сербії означало б створити прецедент, яким могла б скористатися Росія для обґрунтування власних територіальних захоплень. Для української дипломатії ця логіка незмінна ще з часів, що передували повномасштабному вторгненню, і саме тому Зеленський підтвердив її публічно, перебуваючи в Белграді.
Водночас саме ця послідовність зіштовхує Київ із його ж союзниками на Балканах. Косово, яке роками намагається закріпити своє міжнародне визнання, сприймає будь-яке нагадування про невизнання як удар по державності. Мер Приштини Перпарім Рама відреагував символічно жорстко — наказав зняти український прапор, що висів у столиці від початку повномасштабної війни, назвавши це необхідністю “поважати” державу Косово.
Позиція Еді Рами як спроба розірвати логіку торгу
Прем’єр-міністр Албанії пішов іншим шляхом. Він відкрито визнав, що вважає позицію України щодо Косова помилковою, але наполіг, що ця помилка не скасовує права України на свободу та підтримку. У власному формулюванні Рама протиставив два принципи: емоційну образу через незгоду з конкретним політичним питанням та фундаментальний обов’язок підтримувати жертву збройної агресії.
Його теза про те, що “свобода не працює за принципом кешбеку”, — це, по суті, відповідь на спробу перевести підтримку України в категорію послуги, яку можна анулювати за незгоду з окремим рішенням. Рама наголосив, що протистояння агресивній війні — це питання ідентичності та цінностей, а не обмін дипломатичними жестами.
Балканський вимір ширшого протистояння
Епізод оголює вразливість міжнародної підтримки України там, де переплітаються локальні територіальні суперечки й глобальне протистояння агресії. Балкани — регіон, де питання визнання державності залишається надзвичайно чутливим через власну історію розпаду Югославії, і будь-яка заява великого гравця на кшталт Зеленського автоматично зчитується крізь призму косовсько-сербського конфлікту.
Показово, що під час того самого візиту до Сербії президент Александр Вучич підтвердив, що Белград не має наміру змінювати свою позицію щодо санкцій проти Росії — тобто зустріч не принесла Україні прориву і в сербському питанні. Це означає, що Київ намагається балансувати одразу між кількома чутливими лініями на Балканах, не маючи можливості повністю задовольнити жодну зі сторін косовсько-сербського протистояння.
- Україна відстоює принцип територіальної цілісності, що не дозволяє їй визнати незалежність Косова
- Приштина сприйняла це як образу державності та відреагувала зняттям українського прапора
- Албанія, історично союзник косовської незалежності, публічно відмежувалася від спроб пов’язати підтримку України з косовським питанням
- Сербія підтвердила незмінність своєї позиції щодо санкцій проти Росії, попри візит Зеленського
Заява Еді Рами важлива не лише як жест солідарності. Вона фіксує принципову лінію: підтримка країни, що зазнала агресії, не повинна залежати від збігу позицій з усіх інших політичних питань. Наскільки ця логіка втримається серед балканських націоналістичних кіл, покаже подальша реакція в Тирані та Приштині.
