Розрахунок Кремля цієї осені простий і цинічний. Путін бачить, що українська протиповітряна оборона виснажується швидше, ніж союзники встигають її поповнювати, і робить ставку саме на цю прогалину. Головний редактор Forbes Media Стів Форбс у своїй колонці фактично описав воєнну стратегію Москви на найближчі місяці та пояснив, чому бездіяльність Вашингтона і Брюсселя цієї зими коштуватиме дорого не лише Києву.
На чому будує розрахунок Кремль
За словами Форбса, Україна цього року отримала лише третину від обсягу перехоплювачів, який мала торік за той самий період, тоді як інтенсивність російських авіаударів зросла. Системи Patriot, єдині, що надійно збивають балістичні ракети, відчувають гострий дефіцит боєприпасів. Українська авіація має 39 літаків F-16 замість обіцяних 79, і ці машини змушені відволікатися на перехоплення «Шахедів» — завдання, яке мала б виконувати наземна ППО.
Росія тим часом адаптується технологічно: реактивні «Шахеди» набрали швидкість, за якою не встигають українські дрони-перехоплювачі, а виробництво балістичних і крилатих ракет нарощується прискореними темпами. Форбс визначає дві цілі Кремля: удари по виробничих потужностях, що дозволяють Україні випускати власні балістичні ракети, і систематичне руйнування енергетичної інфраструктури напередодні зими. Під удар потрапляють також лікарні, залізниці, школи й підприємства — розрахунок на те, що холод і темрява зламають волю до опору швидше, ніж лінія фронту.
Чого вимагає Форбс від Вашингтона
Головний редактор Forbes наполягає на негайних діях без затримок і бюрократичних узгоджень:
- пріоритетне постачання перехоплювачів та прискорене виробництво ракет Patriot;
- виконання обіцянки Трампа видати Україні ліцензію на випуск комплексів Patriot і ракет до них — обіцянки, від якої американська адміністрація згодом відмовилася;
- передача 50 і більше винищувачів F-16 із наявного парку США, що налічує понад 800 машин;
- додаткові 30 і більше F-16 від союзників по НАТО.
Ідея з ліцензією на виробництво Patriot особливо показова: вона мала б зняти Україну з повної залежності від зовнішніх поставок і дати змогу нарощувати випуск перехоплювачів на власних потужностях. Втім, як зазначав військовий аналітик Дмитро Снєгірьов, навіть за умови передачі такої ліцензії ракети PAC-3 фактично збиратимуть у Німеччині — виробничий ланцюг і критичні компоненти залишаться поза Україною. Це знижує практичну цінність жесту, якщо його не підкріпити реальним трансфером технологій.
Роль Європи і ціна бездіяльності
Форбс адресує вимоги не лише США. Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія та Німеччина мають частину своїх запасів ракетних систем передати Україні. Окремо йдеться про фінансування пакета допомоги на 70 мільярдів доларів, запитаного Києвом на наступний рік. Автор наголошує, що передбачуване й скоординоване фінансування має не менше значення, ніж сама техніка: без стабільного графіку поставок будь-яка кількість обіцяної зброї втрачає цінність, бо українське командування не може планувати оборону на місяці вперед.
Показовим є й те, як США вже використовують свою участь у війні вибірково: розвідувальні дані Києву передають безкоштовно лише тому, що вони застосовуються для ударів по російських нафтопереробних заводах, а це вигідно самому Вашингтону — через вплив на ціни й на позиції Китаю та Індії, які купують російську нафту. Це ілюструє загальний принцип: реальна допомога надається там, де збігаються інтереси, а не там, де вона просто потрібна.
Що це означає для розстановки сил
Форбс формулює тезу, яка виходить за межі суто української теми: оборона України — це оборона Заходу. Якщо Кремль доведе, що масована атака на цивільну інфраструктуру здатна зламати опір союзної Заходу країни без прямого військового зіткнення з НАТО, цей сценарій стане шаблоном для інших регіонів напруги. Скорочення поставок винищувачів на тлі зростання кількості російських повітряних атак — це не абстрактна статистика, а конкретний ризик для цивільного населення України цієї зими. Автор прямо називає позицію американських ізоляціоністів та тих, хто де-факто грає на боці Кремля, недалекоглядною: відмова діяти зараз обійдеться дорожче, ніж інвестиція в перехоплювачі й літаки сьогодні.
