Ужгородський міськрайонний суд обрав запобіжний захід колишньому начальнику Мукачівського РТЦК та СП Євгену Пільгую — тримання під вартою без права внесення застави. Слідство підозрює його у причетності до схеми, через яку з військового обліку незаконно виключили понад тисячу чоловіків. Масштаб справи виходить за межі одного району: вона демонструє, наскільки вразливою до зловживань залишається система, від якої напряму залежить мобілізаційний ресурс держави.
За версією слідства, схема в Мукачівському РТЦК діяла роками. Вартість «послуги» з виключення з обліку сягала двадцяти тисяч доларів з людини — сума, яка вказує не на дрібну хабарницьку домовленість на місці, а на вибудувану інфраструктуру з чіткими розцінками, посередниками і, ймовірно, розподілом ролей між керівництвом та виконавцями на місцях. Крім самого Пільгуя, затримані його заступник та інші фігуранти — це підтверджує, що йдеться не про одноосібне зловживання, а про організовану групу всередині державної структури.
Як функціонує подібна схема
Механізм, який описує слідство, спирається на просту вразливість: рішення про постановку чи зняття з військового обліку ухвалюється людьми, а не автоматизованою системою з незалежним контролем. Начальник РТЦК та його підлеглі мають адміністративний доступ до особових справ і можуть вносити зміни, які формально виглядають законними — довідки, медичні висновки, підстави для зняття з обліку. Коли контроль за такими рішеннями слабкий або відсутній, кожен запис перетворюється на товар.
Показово, що близько трьохсот людей із тисячі незаконно знятих з обліку згодом виїхали за кордон. Це означає, що схема працювала не просто як спосіб уникнути повістки в межах країни, а як канал легального на папері перетину кордону для тих, хто формально вже не рахувався військовозобов’язаним. Тобто корупція в одній ланці — обліку — автоматично відкривала доступ до іншої ланки контролю — прикордонної, оскільки друга спирається на дані першої.
Дві моделі поведінки в одній системі
Ця справа набуває додаткового виміру, якщо поставити її поруч із іншим випадком на Закарпатті, який раніше розслідувало ДБР: працівник РТЦК прикував чоловіка кайданками до драбини на всю ніч, аби той не покинув територію мобілізаційного пункту. Формально обидва епізоди стосуються однієї структури і однієї функції — контролю за військовим обліком. Але за суттю це два протилежні прояви одного дефіциту: відсутності прозорих, підзвітних процедур.
Там, де немає чіткого регламенту і незалежного нагляду, посадовець отримує надмірну особисту владу над долею конкретної людини. Ця влада може використовуватися як інструмент репресивного тиску — силового утримання людини всупереч закону, так і як предмет продажу — за гроші людину, навпаки, звільняють від обов’язку. В обох випадках рішення ухвалює не система з передбачуваними правилами, а конкретна людина на конкретній посаді, яка діє на власний розсуд.
Наслідки для довіри та мобілізаційного ресурсу
Масштаб у тисячу незаконно знятих з обліку осіб — це не статистична похибка, а системний збій, який тривав достатньо довго, щоб набути ознак усталеної практики. Для держави це означає подвійні втрати: мобілізаційний резерв скорочується не природним чином, а внаслідок платної домовленості, а довіра громадян до чесності облікових процедур падає ще нижче. Коли одні змушені виконувати обов’язок примусово, а інші купують звільнення від нього за гроші, сама ідея рівності перед законом у сфері оборони втрачає практичний сенс.
Затримання керівника ТЦК та відкрите оприлюднення масштабу схеми — сигнал, що подібні мережі піддаються виявленню навіть на рівні районного центру. Але системне питання лишається відкритим: доки рішення про облік залежатимуть від персонального розсуду посадовців без надійного незалежного контролю, ризик появи нових схем — і нових зловживань в обидва боки, від хабарів до самоуправства — залишається структурною, а не випадковою проблемою.
