Погляд
Топновиною по ЗМІ та соцмережах пройшло повідомлення про притягнення ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка (до 29 квітня) Володимира Бугрова до відповідальності за "корупцію"
Зміст
Ця подія сталася у день закінчення у Володимира Бугрова строку дії його п’ятирічного контракту і за місяць до проведення чергових виборів ректора КНУ.
Багато хто відразу зробив висновок про те, що після такого рішення суду Бугров “не зможе брати участь у виборах ректора, які призначені на 27 травня 2026 року“.
Але чи так це насправді?
На це запитання потрібно відповісти виключно мовою фактів та закону.
Рішення суду
27 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва визнав ректора КНУ ім. Т.Шевченка Володимира Бугрова винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), якою встановлено відповідальність за подання свідомо неправдивих відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Володимиру Бугрову було поставлено за провину те, що у декларації за 2023 рік він не вказав про користування автомобілем свого сина “Volkswagen Golf”. Суд застосував до Бугрова адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 тис. грн.
Ректор Бугров не погодився з визнанням його винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та оскаржив вказане рішення суду в апеляційному порядку.
28 квітня 2026 року Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Бугрова, подану його представником (адвокатом), та ухвалив рішення: апеляційну скаргу Бугрова залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року – без змін. Постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Отже, факт перший: ректора КНУ ім. Т.Шевченка Володимира Бугрова судом визнано винним у поданні свідомо неправдивих відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, наразі він є особою, підданою адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
За що суд притягнув Бугрова до відповідальності?
Відповідь на це питання є ключовою для висновку щодо можливості балотування Бугрова на нових виборах ректора КНУ та обрання (призначення) його на цю посаду на другий строк.
Як зазначалося, суд визнав Бугрова винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Стаття 172-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, одним із яких є подання свідомо неправдивих відомостей у вказаній декларації.
Стаття 172-6 розміщена у главі 13-А КУпАП, яка має назву “Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією“. Первинно ця глава називалася “Адміністративні корупційні правопорушення” (тоді, до речі, взагалі КУпАП не передбачав відповідальності за подання свідомо неправдивих відомостей у декларації особи, а лише встановлював таку відповідальність за неподання або несвоєчасне подання “паперової” декларації). Але у 2014 році, коли йшло формування нового антикорупційного законодавства, цю назву змінили – законодавець спеціально уточнив, що статтями цієї глави встановлено відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, а не за корупційні правопорушення.
Відтак, наразі правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, пов’язаним з корупцією.
Отже, факт другий: ректора КНУ ім. Т.Шевченка Володимира Бугрова у судовому порядку притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.
Правові наслідки
Притягнення особи до юридичної відповідальності тягне за собою відповідні правові наслідки для такої особи у вигляді певних обмежень, заборон, позбавлень – залежно від виду вчиненого правопорушення та застосованого стягнення/покарання.
У контексті порушеної проблеми цікавими є правові наслідки притягнення Бугрова до відповідальності за вказане правопорушення в частині можливості його балотування на наступних виборах ректора КНУ імені Тараса Шевченка.
Питання обрання, призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти регламентується Законом “Про вищу освіту”, яким, зокрема, встановлено заборони щодо обрання/призначення на таку посаду.
Так, ч. 2 ст. 42 вказаного Закону встановлено, що не може бути обрана, призначена (у тому числі виконувачем обов’язків) на посаду керівника закладу вищої освіти особа, яка:
- за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
- має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
- відповідно до вироку суду позбавлена права обіймати відповідні посади;
- за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
- піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
- підпадає під дію ч. 3 ст. 1 Закону “Про очищення влади”.
Такі ж заборони передбачені Статутом КНУ ім. Т.Шевченка.
Перші три пункти не мають відношення до аналізованої ситуації, не є застосовним і п. 6 ч. 2 ст. 42 Закону “Про вищу освіту”, оскільки положення ч. 3 ст. 1 Закону “Про очищення влади” вичерпали свою дію ще у 2024 році.
Відтак, залишаються заборони, передбачені пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 42 Закону “Про вищу освіту”, у яких йдеться про “корупцію”. А якщо бути юридично точним, то про “корупційні правопорушення“.
Отже, факт третій: закон встановлює заборону бути обраною/ призначеною на посаду керівника закладу вищої освіти особі, яка “за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення” або “піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення“.
Для особи, яка за рішенням суду була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, чи була піддана адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, – закон такої заборони не встановлює.
Нагадаю, Володимир Бугров був судом визнаний винним та підданий адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією.
Корупційне правопорушення та правопорушення, пов’язане з корупцією – хіба не одне і те ж?
У законі, який встановлює юридичну відповідальність, кожний термін має свій юридичний зміст, який відображає суть правопорушення. Системний аналіз чинного вітчизняного законодавства дозволяє дійти однозначного висновку про те, що вжиті у законі поняття “корупційне правопорушення” та “правопорушення, пов’язане з корупцією” – це не гра слів. За законом – це різні види правопорушень.
У тому ж Законі “Про вищу освіту” йдеться як про “корупційне правопорушення“, так і про “правопорушення, пов’язане з корупцією“. Якщо у ст. 42 цього Закону сказано про заборону обіймати посаду керівника вишу особі, яка за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення чи була піддана адміністративному стягненню за корупційне правопорушення, то у його ст. 19 йдеться про заборону бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, членом його Апеляційної палати, членом Конкурсної комісії особі, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення або піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією.
Тобто, в межах одного нормативно-правового акту виокремлено два різних види “корупційних” діянь – корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією. Оскільки законодавець в одному і тому ж законі виділив ці два види правопорушень, то це має означати, що ці правопорушення мають різну сутність, різні правові наслідки, які диференціюються залежно від виду правопорушення.
Те, що корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією, є суть різними правопорушеннями, однозначно випливає із профільного антикорупційного законодавства.
Так, Закон “Про запобігання корупції” (ст. 1) розрізняє ці два види правопорушень, визначаючи, що:
- корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільноправову відповідальність;
- правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільноправову відповідальність.
Своєю чергою, корупція визначається як використання особою, на яку поширюється дія цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
Залежно від виду вказаних правопорушень вказаний Закон (ст. 59) навіть диференціює категорії порушників, передбачаючи ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
Отже, факт четвертий: за законом “корупційне правопорушення” та “правопорушення, пов’язане з корупцією” – це різні види правопорушень.
Ці правопорушення відрізняються між собою, так би мовити, характером корупційності. Одне з них містить ознаки корупції, тобто, є корупцією, друге – не містить ознак корупції, тобто власне корупцією не є (до останніх відноситься правопорушення, у вчиненні якого суд визнав винуватим Володимира Бугрова). Цим зумовлена диференціація вказаних правопорушень та їхніх правових наслідків.
Вказані правопорушення не можуть бути ототожнені та зведені до одного поняття. Так само одне з цих правопорушень не може поглинути собою чи замінити інше при застосуванні закону, у якому воно вжите у певному контексті.
Відтак, визначена ст. 42 Закону “Про вищу освіту” заборона обіймати посаду керівника вишу особі, яка за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення чи була піддана адміністративному стягненню за корупційне правопорушення, не може бути розтлумачена як заборона обіймати вказану посаду особі, яка за рішенням суду була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, чи була піддана адміністративному стягненню за таке правопорушення. У цьому випадку не може бути застосоване розширювальне тлумачення закону – відповідні приписи ст. 42 вказаного Закону мають тлумачитись буквально.
Висновки
Ректора КНУ Володимира Бугрова за рішенням суду було визнано винним та піддано адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. За законом це правопорушення не підпадає під категорію “корупційне правопорушення“, вчинення якого відповідно до ст. 42 Закону “Про вищу освіту” може бути перешкодою для обіймання посади керівника закладу вищої освіти.
Відтак, визнання судом Володимира Бугрова винним у вчиненні вказаного правопорушення, пов’язаного з корупцією, з формально-юридичної точки зору не є підставою для поширення на нього заборон щодо обрання на посаду керівника закладу вищої освіти, встановлених пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 42 Закону “Про вищу освіту”.
Про правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинення якого є перешкодою для вступу на державну службу, йдеться у Законі “Про державну службу” (ст. 19). Але приписи цього закону не можуть бути застосовані до кандидатів на посаду ректора КНУ, який за своїм статусом не є державним службовцем.
Безперечно, у зв’язку із таким законодавчим регулюванням можна дискутувати щодо логіки передбачених законом заборон обіймати певні посади, наявності суперечностей та прогалин у формулюванні таких заборон, їх обґрунтованості та справедливості, але це не змінить чинного закону, який повинен застосовуватися відповідно до сформульованих у ньому приписів.
У процесі підготовки цього матеріалу у ЗМІ з’явилася інформація про позицію міністра освіти Оксена Лісового, який заявив, що питання участі Володимира Бугрова у виборах ректора КНУ ім. Т.Шевченка розгляне спеціально створена експертна кадрова комісія. А сам Володимир Бугров та його адвокати не вбачають юридичних перешкод для такої участі з огляду на приписи ст. 42 Закону “Про вищу освіту”.
Як це не парадоксально, остаточне судове рішення не поставило остаточну правову крапку у ситуації зі звинуваченням Бугрова у “корупції”. З одного боку суд сказав – “винуватий”, з іншого – надав йому правові аргументи для участі у виборах ректора, з яких, як це припускав сам Бугров, його намагалися “вибити” цією судовою справою.
Подальший розвиток подій щодо участі Бугрова у виборах ректора КНУ ім. Т.Шевченка залежить від двох суб’єктів: самого Бугрова – його рішення за таких обставин балотуватися чи не балотуватися, Міністерства освіти і науки України – його рішення щодо відповідності кандидатури Бугрова вимогам Закону “Про вищу освіту” та внесення її до Університету для голосування. У разі внесення кандидатури Бугрова на голосування його долю вирішуватимуть виборці – науково-педагогічні та інші працівники, а також студенти вишу, які свій вибір робитимуть не лише з урахуванням правових, але й багатьох інших аспектів діяльності та особистості кандидата.
Хтось із відомих сказав, що вільна країна характеризується наявністю вільних університетів та вільної адвокатури (я б додав – і незалежними судами). Київський університет ім. Т.Шевченка неодноразово виявляв колективну волю, яка мала істотний вплив на хід історичних подій. Можливо, описана ситуація і пов’язана саме з виявом такої волі.
Спеціально для Еспресо
Про автора. Микола Мельник, доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України у відставці
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
