Від перших боїв на Київщині до авіації: бойових шлях «Студента»
Андрій на позивний «Студент» на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну перебував за кордоном. Але вже тоді знав: його місце – вдома, серед своїх. І вже 1 березня 2022 року був у лавах Збройних сил України.
Джерело: 831-ша Миргородська бригада тактичної авіації
До повномасштабної війни Андрій мав військовий досвід – служив в АТО. Після того як сплив термін служби, виїхав за кордон, але 24 лютого повністю змінило життя. Совість і відповідальність повернули його в Україну.
«Я не міг спокійно жити там, знаючи, що відбувається на Батьківщині. І навіть якби можна було повернути час назад, я зробив би точно так само. Не шкодую ні про один день», – говорить воїн.
Перший бойовий досвід у повномасштабній війні Андрій отримав у березні 2022 року, під час оборони Київщини, будучи в одній із бригад Сухопутних військ. Саме там, серед вибухів і напруги, він зустрів своє 24-річчя – не за святковим столом, а зі зброєю в руках, захищаючи столицю.
Далі були передислокації на Бахмутський та Соледарський напрямки. Своїх командирів «Студент» згадує із вдячністю – за їхнє розуміння й підтримку, а артилеристів називає тими, хто не раз рятував життя.
«Був момент, коли по нас працював ворожий танк. Артилерія швидко його виявила й знищила. Саме тоді вони врятували нас», – розповідає військовослужбовець.
Один із найпам’ятніших боїв – той, під час якого разом із побратимом врятував командира роти. Вони встигли надати першу допомогу й організувати евакуацію. Тоді Андрію довелося взяти командування на себе.
Він добре знає: бій виграється ще до його початку. Планування, забезпечення зброєю, боєприпасами, їжею – все має бути продумано на кілька днів наперед. На позиції «Студент» завжди виходив старшим.
«На одному з напрямків був у нас п’ятигодинний бій із «вагнерівцями». Його можна назвати одним із найтяжчих. Понад 4 тисячі набоїв пішло, шалений тиск ворога, але позицію ми втримали», – пригадує боєць.
Найціннішим, що є в кожного військовослужбовця, він вважає підтримку родини, близьких.
«Коли була можливість поїхати додому, я почав помічати, як у мами щоразу з’являлось більше сивини…Розумів, що вона хвилюється, тому майже нічого не розповідав», – ділиться захисник.
2023 року Андрій уперше зіткнувся з ворожим дроном. Він вчасно відчув небезпеку й стрибнув у бліндаж – за мить був скид гранати.
«Я наче відчув, що це повертається не наш дрон. У мене взагалі дуже розвинена інтуїція. На полі бою ніколи не підводила», – зауважує воїн.
Звук, коли летить дрон, «Студент» називає одним із найнеприємніших на війні. Саме тому особливо вдячний волонтерам за РЕБ, адже це – врятовані життя.
На сьогодні Андрій служить у 831-й Миргородській бригаді тактичної авіації, на посаді, пов’язаній із парашутною справою. За його плечима – 61 стрибок із парашутом.
«Перший стрибок був найстрашнішим. Але я поставив перед собою завдання – і виконав його. До десятого стрибка було страшно. А потім… Потім я почав бачити красу: обрій, небо, Україну згори».
Військовослужбовець бачив ворога зблизька – і зробив висновок без ілюзій.
«Вони нелюди. Їхня ціль – знищити нас. Але цього ніколи не буде. Ми сильні, ми вистоїмо! Я бажаю всім терпіння і якнайшвидшої Перемоги», – говорить боєць.
