20 листопада Запорізький апеляційний суд частково змінив вирок двом з чотирьох колишніх правоохоронців, яких заочно засудили за воєнний злочин: незаконне утримання та жорстоке поводження з цивільними, примус до копання окопів та облаштування укріплень для російської армії, а також переміщення людей з окупованої території. Апеляція погодилася з доводами прокуратури, що суд першої інстанції неправильно призначив покарання двом обвинуваченим, і частково змінила вирок.
Деталі справи: хто потерпілі та чому справу розглядали, як воєнний злочин
Як зазначається в матеріалах справи, з серпня 2022 року на тимчасово окупованій території Токмацького району Запорізької області четверо колишніх українських правоохоронців Олексій та Андрій Кошель, Микола Дереза та Михайло Видиш добровільно перейшли на службу до незаконно створеного російського “УВД” по Токмаку й Токмацькому району, розташованого в захопленій будівлі відділу поліції.
За версією слідства, діючи за попередньою змовою між собою та з представниками збройних сил РФ, вони систематично здійснювали злочини проти цивільного населення під час війни. Мова йде про підтверджене незаконне позбавлення волі щонайменше 6 мирних мешканців Токмацького району з листопада по грудень 2022 року без будь-яких обвинувачень. Людей затримували лише через проукраїнську позицію або відмову співпрацювати з окупантами. Серед затриманих був директор школи, студент ЗНУ, активіст з Молочанська, поліцейський на пенсії, інженер комунального підприємства та мешканка Волноваського району.
«Всі потерпілі були затримані та доставлені до цього незаконного правоохоронного органу з різних підстав. При цьому їм не було пред’явлено жодних обвинувачень. Їм не надавалася жодна правова допомога чи захисник. Їх фактичне затримання, утримання та подальше примусове переміщення не було викликано правовими підставами відповідно до норм міжнародного гуманітарного права», – повідомила прокурорка Олександра Журавльова.
Всіх затриманих помістили в ізолятор в Токмаку та утримували в нелюдських умовах: без достатньої їжі, питної води, спальних місць, опалення, санітарії, медичної допомоги. До чоловіків також застосовували фізичне насильство – завдавали удари по тілу, використовували електрострум, погрожували позбавити життя, а потім перевезли на околиці міста де під примусом примушували рити окопи, бліндажі та укріплення для російської армії поблизу лінії фронту. До примусових робіт потерпілих залучали на різний строк від 10 днів до півроку. Після цього затриманим повідомляли, що їх буде депортовано за межі місця свого проживання. Їх вивозили до крайнього блок-поста Росгвардії та наказували пішки йти в бік Запоріжжя десятки кілометрів.
В прокуратурі ці дії розцінили як порушення норм міжнародного гуманітарного права – статей Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, які прямо забороняють незаконне позбавлення волі цивільних, залучення до примусових робіт, нелюдське поводження та депортацію за межі місця проживання.
«Обвинувачені особи діяли узгоджено з невстановленими представниками російських збройних сил та реалізовували політику держави-агресора. Всі вони обіймали посади в незаконному правоохоронному органі – один із них був начальником так званому «УВД по городу Токмак», інший був начальником ізолятора тимчасового тримання та особи, які здійснювали конвоювання в цьому ж незаконному правоохоронному органі. У контексті міжнародного збройного конфлікту вони переслідували людей з активною проукраїнською позицією та організовували їхнє примусове переміщення, незаконно позбавляючи волі захищених цивільних осіб. Ці дії прямо заборонені міжнародним гуманітарним правом та є воєнним злочином», – прокоментувала журналістам прокурорка Олександра Журавльова.
Що відомо про обвинувачених та їх ролі
Олексій Кошель (колишній майор міліції, в минулому співробітник місцевого військкомату) після окупації Токмака, обійняв посаду «начальника УВД». За версією обвинувачення, він особисто віддавав накази на затримання проукраїнських мешканців, організував систему незаконного утримання та примусових робіт. Як зазначається у вироку, саме він у листопаді та грудні 2022 року підписав документи про примусове переміщення місцевих мешканців за межі їх постійного мешкання.
Михайло Видиш (колишній співробітник конвойної поліції), в окупації працював «начальником ізолятора тимчасового тримання» (ІТТ) у тій самій будівлі. Він відповідав за умови утримання. Як підтвердили свідки, в цьому ізоляторі люди перебували в підвалі майже без їжі, питної води, спальних місць, опалення, санітарії та медичної допомоги. Саме за його вказівкою затриманих виводили на примусові роботи: копати окопи та бліндажі для російських військ на передовій поблизу Токмака і Молочанська.
Андрій Кошель (колишній інспектор в Оріхівській виправній колонії (№88), в окупованому Токмаку обіймав посаду «старшого поліцейського відділу охорони громадського порядку». Він брав безпосередню участь у затриманнях, конвоюванні та охороні потерпілих у підвалі ізолятора. Разом з іншими фігурантами забезпечував їхнє незаконне позбавлення волі та примусову працю.
Микола Дереза (в минулому судовий охоронець) працював конвоїром і брав участь у доставленні людей до ізолятора, їх охороні під час утримання та супроводі до робіт на окопах. Він також брав участь у примусовому вивезенні потерпілих за межі окупованої зони.
Як зазначається у вироку, обвинувачення базувалося на сукупності зібраних слідством доказів. Основу склали показання самих потерпілих, які детально описали незаконне затримання, утримання в підвалі ІТТ без їжі, води та медичної допомоги, побиття, насильницькі дії та змушення до викопування окопів для ЗС РФ та примусове переміщення. Як зазначає прокуратура, ці свідчення узгоджувалися між собою. Додаткові докази включали показання свідків з-поміж місцевих жителів Токмака. Вони давали показання безпосередньо в суді. Свідчили п’ятеро людей: троє з них також утримувалися в цьому незаконному ізоляторі, двоє – родичі потерпілих. З міркувань безпеки їхні імена не розголошуються. Вони повідомили, що бачили конвоювання потерпілих Видишем та Дерезою та підтвердили затримання. Також доказам стали судово-медичні висновки (про стан здоров’я потерпілих вже після звільнення), а також переписка в Telegram між співробітниками ізолятора тимчасового тримання, у якій фігурували обвинувачені.
Оскільки всі четверо обвинувачених перебувають у розшуку та не знаходяться на підконтрольній Україні території, суд розглядав справу заочно.
Вироком суду у травні 2025 року Олексія Кошеля та Михайла Видиша засудили за воєнний злочин (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України) до 12 років позбавлення волі, а Андрія Кошеля та Миколу Дерезу — до 11 років. На початку 2024 року Кошель-молодший та Дереза вже заочно отримали вироки за інший злочин – колабораційну діяльність і пособництво державі-агресору (ч. 7 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 КК України). Суд призначив їм по 14 років ув’язнення, і ці вироки вже набрали законної сили. Тому, ухвалюючи вирок за воєнний злочин, Хортицький районний суд застосував правила сукупності вироків за ст. 71 КК України й остаточно призначив Дерезі та Кошелю-молодшому по 20 років ув’язнення, приєднавши невідбуту частину попереднього покарання.
Що вирішила апеляція
Апеляційну скаргу подала Запорізька обласна прокуратура, яка не погодилася з Хортицьким райсудом. На думку прокуратури, ухвалюючи вирок за воєнний злочин двом раніше засудженим обвинуваченим, суд першої інстанції мав застосувати іншу статтю – ч. 4 ст. 70 КК України. Тобто мав призначити покарання не за сукупністю вироків, а за так званим складанням злочинів, оскільки воєнні злочини були вчинені у 2022 році до винесення вироків Дерезі та Кошелю-молодшому у 2024 році за колабораційну діяльність.
При цьому прокуратура не ставила під сумнів доведеність їх вини, а лише просила виправити помилку суду першої інстанції у застосуванні норм Кримінального кодексу
«Не піддаючи сумніву доведеність вини Андрія Кошеля та Миколи Дерези та кваліфікацію, вважаю вирок Хортицького районного суду від 19.05.2025 незаконним та таким, що підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням ЗУ «Про кримінальну відповідальність». Злочин передбачений частиною другої статті 28 та частиною першої статті 438 Кримінального кодексу України, обвинувачені вчинили в період з 22.10.2022 року до 08.11.2022 року. Тобто до постановлення попереднього вироку Хортицького районного суду від 20.03.2024 року міста Запоріжжя. За таких обставин місцевий суд, призначаючи остаточне покарання, повинен керуватися частиною четвертою статті 70, а не статтею 71 Кримінального кодексу України», – зазначила прокурорка Олександра Журавльова.
Прокуратура також наголосила, що оскаржувала вирок не з метою пом’якшення покарання, а для приведення його у відповідність до вимог закону. За словами представників обвинувачення, справи про воєнні злочини перебувають під особливою увагою, тому судові рішення мають бути юридично точними.
На апеляційному засіданні адвокат з центру безоплатної правової допомоги Олександр Кисільов, який представляв інтереси обвинувачених Олексія Кошеля, Андрія Кошеля, Михайла Видиша та Миколи Дерези, зайняв позицію повного заперечення вини своїх підзахисних. Він наполягав, що прокуратура «нічого не довела» і що вся справа не базується на реальних доказах.
«Я вважаю, що прокуратура взагалі нічого не довела. Немає жодної провини моїх підзахисних. Це все – лише слова», – заявив він, наголошуючи на відсутності будь-яких серйозних доказів вчинення воєнних злочинів.
Захисник назвав вироку суду першої інстанції таким, що не потребує змін, попри ремарку колегії суддів, що через ці зміни фактично буде призначено менш суворе покарання.
«Я вважаю вирок Хортицького суду повним та прошу залишити його в силі, а апеляційну скаргу прокурора прошу залишити без задоволення», – сказав адвокат.
Колегія суддів підтвердила, що всі четверо засуджені за порушення законів та звичаїв війни: незаконні затримання цивільних, нелюдське поводження, утримання у незаконному «правоохоронному органі» окупантів та примусове переміщення людей з тимчасово окупованої території. Апеляційний суд погодився, що злочини 2022-го «попередні» до вироків 2024-го, тож через застосування цих норм терміни скоротили з 20 до 15 років ув’язнення для Андрія Кошеля та Миколи Дерези, іншим двом Олексію Кошелю та Михайлу Видишу вирок лишився незмінним по 12 років.
Після ухвалення рішення апеляційним судом вирок набрав законної сили. Це означає, що засуджені офіційно вважаються винними у воєнному злочині, а вирок підлягає виконанню після їхнього фактичного затримання. У прокуратурі зазначають, що нині місцеперебування всіх чотирьох засуджених невідоме. Під час досудового розслідування вони перебували на тимчасово окупованій території.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR «Правосуддя наживо».
